загучати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
Інфінітив | загуча́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | загучі́мо, загучі́м | |
2 особа | загучи́ | загучі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | загучу́ | загучимо́, загучи́м |
2 особа | загучи́ш | загучите́ |
3 особа | загучи́ть | загуча́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | загуча́в | загуча́ли |
жін.р. | загуча́ла | |
сер.р. | загуча́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
загуча́вши |