загуцати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | загу́цати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | загу́цаймо | |
| 2 особа | загу́цай | загу́цайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | загу́цаю | загу́цаємо, загу́цаєм |
| 2 особа | загу́цаєш | загу́цаєте |
| 3 особа | загу́цає | загу́цають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | загу́цав | загу́цали |
| жін.р. | загу́цала | |
| сер.р. | загу́цало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| загу́цавши | ||