загупотіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | загупоті́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | загупоті́мо, загупоті́м | |
| 2 особа | загупоти́ | загупоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | загупочу́ | загупотимо́, загупоти́м |
| 2 особа | загупоти́ш | загупотите́ |
| 3 особа | загупоти́ть | загупотя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | загупоті́в | загупоті́ли |
| жін.р. | загупоті́ла | |
| сер.р. | загупоті́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| загупоті́вши | ||