ГРУ́ЗНУТИв чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в’язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ[УГРУЗА́ТИ]в що,ЗАГРУЗА́ТИв чому, в що,ПОГРУЗА́ТИв чому, в що,В’Я́ЗНУТИв чому,СТРЯ́ГНУТИв чому, діал.;ТОНУ́ТИв чому,ВТОПА́ТИ[УТОПА́ТИ]в чому, в що,ПОТОПА́ТИв чому (глибоко). - Док.: вгру́знути[угру́знути], вгру́зти[угру́зти], загру́знути[загру́зти], погру́знути[погру́зти], зав’я́знути[зав’я́зти], втону́ти[утону́ти], потону́ти. Вони переїхали заболочене місце, на якому коні грузли мало не до колін (В. Гжицький); Ноги вгрузали у твань, вона схлипувала й чавкала, як жива (О. Донченко); Після щедрих дощів дороги розкисли, і в деяких місцях колеса по маточини загрузали в липуче багно (П. Кочура); Рура від помпи досі гниє на подвір’ю, заржавіла та до половини погрузла в болоті (І. Франко); Коні мінометників хропіли й стогнали в темряві, в’язнучи в ріллі (О. Гончар); Коненята стрягли по черева в заметах (І. Франко); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому (З. Тулуб); Ноги по кісточки втопають у сірій шляховій пилюзі (Т. Масенко); На розмитих, вибоїстих дорогах ми потопаємо по коліна в багнюці (П. Колесник). - Пор. застря́ти.

ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИрідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИрідше, ВСТРЯ́ТИ[УСТРЯ́ТИ]діал., ВСТРЯ́НУТИ[УСТРЯ́НУТИ]діал., ВСТРЯГТИ́[УСТРЯГТИ́]діал.; ЗАСІ́СТИ (потрапивши в непридатне для проїзду місце); ЗАГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗТИ, ЗАВ’Я́ЗНУТИ, ЗАВ’Я́ЗТИ, ЗАХРЯ́СНУТИ, ЗАХРЯ́СТИрозм. (у чомусь грузькому). - Недок.: застрява́ти[застряга́ти], стря́гнутидіал.встрява́ти[устрява́ти], встряга́ти[устряга́ти], загруза́ти, погруза́ти, зав’яза́ти. Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (З. Тулуб); Машини з боєприпасами та пальним застрягали в грязюці (Л. Дмитерко); Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку у вербових палях (В. Земляк); Цілі танкові армії захрясли в багнюці (О. Довженко). - Пор. гру́знути.

ЗАТРИ́МУВАТИСЯ (перебувати де-небудь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна), ЗАДЕ́РЖУВАТИСЯ, БАРИ́ТИСЯ, ГА́ЯТИСЯ, ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ЗАБА́РЮВАТИСЯрозм., ЗАБАРЯ́ТИСЯрозм., ДЛЯ́ТИСЯрозм., НАМИНА́ТИСЯрозм., ЗАГРУЗА́ТИрозм., ЗАБАВЛЯ́ТИСЯдіал., ЗАБАВЛЯ́ТИдіал., ЗАБА́РЮВАТИрідко, ЗАБАРЯ́ТИрідко. - Док.: затри́матися, заде́ржатися, забари́тися, зага́ятися, припізни́тися, загру́знути, заба́витися, заба́вити, забари́ти. Остап не став більше затримуватись, бо й так часу обмаль (А. Головко); Старалася [Домініка] все по надвірку вештатися, аби не задержуватися в кухні (О. Кобилянська); Давид довго не барився вже, улаштував іще деякі свої справи й рушив додому (А. Головко); - Іди, доню, та й не гайся, На улицю, та й вертайся! (Пісні та романси); - Де ж це моя Настуся загаялася? - сказала Зінька (І. Нечуй-Левицький); Він збирався до інституту, де мали відбутися позачергові заняття. - Гляди ж, не забаряйся! - підкреслила Катерина (Г. Коцюба); - Всі засмутились від перспективи надовго загрузнути в цьому висілку (Я. Баш); - Якби я забавилася, то на мене не ждіть (О. Кобилянська); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка); Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок).