-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив загруза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загруза́ймо
2 особа загруза́й загруза́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загруза́тиму загруза́тимемо, загруза́тимем
2 особа загруза́тимеш загруза́тимете
3 особа загруза́тиме загруза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа загруза́ю загруза́ємо, загруза́єм
2 особа загруза́єш загруза́єте
3 особа загруза́є загруза́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
загруза́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. загруза́в загруза́ли
жін. р. загруза́ла
сер. р. загруза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
загруза́вши

Словник синонімів

ГРУ́ЗНУТИв чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в’язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ[УГРУЗА́ТИ]в що,ЗАГРУЗА́ТИв чому, в що,ПОГРУЗА́ТИв чому, в що,В’Я́ЗНУТИв чому,СТРЯ́ГНУТИв чому, діал.;ТОНУ́ТИв чому,ВТОПА́ТИ[УТОПА́ТИ]в чому, в що,ПОТОПА́ТИв чому (глибоко). - Док.: вгру́знути[угру́знути], вгру́зти[угру́зти], загру́знути[загру́зти], погру́знути[погру́зти], зав’я́знути[зав’я́зти], втону́ти[утону́ти], потону́ти. Вони переїхали заболочене місце, на якому коні грузли мало не до колін (В. Гжицький); Ноги вгрузали у твань, вона схлипувала й чавкала, як жива (О. Донченко); Після щедрих дощів дороги розкисли, і в деяких місцях колеса по маточини загрузали в липуче багно (П. Кочура); Рура від помпи досі гниє на подвір’ю, заржавіла та до половини погрузла в болоті (І. Франко); Коні мінометників хропіли й стогнали в темряві, в’язнучи в ріллі (О. Гончар); Коненята стрягли по черева в заметах (І. Франко); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому (З. Тулуб); Ноги по кісточки втопають у сірій шляховій пилюзі (Т. Масенко); На розмитих, вибоїстих дорогах ми потопаємо по коліна в багнюці (П. Колесник). - Пор. застря́ти.
ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИрідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИрідше, ВСТРЯ́ТИ[УСТРЯ́ТИ]діал., ВСТРЯ́НУТИ[УСТРЯ́НУТИ]діал., ВСТРЯГТИ́[УСТРЯГТИ́]діал.; ЗАСІ́СТИ (потрапивши в непридатне для проїзду місце); ЗАГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗТИ, ЗАВ’Я́ЗНУТИ, ЗАВ’Я́ЗТИ, ЗАХРЯ́СНУТИ, ЗАХРЯ́СТИрозм. (у чомусь грузькому). - Недок.: застрява́ти[застряга́ти], стря́гнутидіал.встрява́ти[устрява́ти], встряга́ти[устряга́ти], загруза́ти, погруза́ти, зав’яза́ти. Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (З. Тулуб); Машини з боєприпасами та пальним застрягали в грязюці (Л. Дмитерко); Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку у вербових палях (В. Земляк); Цілі танкові армії захрясли в багнюці (О. Довженко). - Пор. гру́знути.
ЗАТРИ́МУВАТИСЯ (перебувати де-небудь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна), ЗАДЕ́РЖУВАТИСЯ, БАРИ́ТИСЯ, ГА́ЯТИСЯ, ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ЗАБА́РЮВАТИСЯрозм., ЗАБАРЯ́ТИСЯрозм., ДЛЯ́ТИСЯрозм., НАМИНА́ТИСЯрозм., ЗАГРУЗА́ТИрозм., ЗАБАВЛЯ́ТИСЯдіал., ЗАБАВЛЯ́ТИдіал., ЗАБА́РЮВАТИрідко, ЗАБАРЯ́ТИрідко. - Док.: затри́матися, заде́ржатися, забари́тися, зага́ятися, припізни́тися, загру́знути, заба́витися, заба́вити, забари́ти. Остап не став більше затримуватись, бо й так часу обмаль (А. Головко); Старалася [Домініка] все по надвірку вештатися, аби не задержуватися в кухні (О. Кобилянська); Давид довго не барився вже, улаштував іще деякі свої справи й рушив додому (А. Головко); - Іди, доню, та й не гайся, На улицю, та й вертайся! (Пісні та романси); - Де ж це моя Настуся загаялася? - сказала Зінька (І. Нечуй-Левицький); Він збирався до інституту, де мали відбутися позачергові заняття. - Гляди ж, не забаряйся! - підкреслила Катерина (Г. Коцюба); - Всі засмутились від перспективи надовго загрузнути в цьому висілку (Я. Баш); - Якби я забавилася, то на мене не ждіть (О. Кобилянська); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка); Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок).