-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив загрози́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загрозі́мо, загрозі́м
2 особа загрози́ загрозі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загрожу́ загро́зимо, загро́зим
2 особа загро́зиш загро́зите
3 особа загро́зить загро́зять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. загрози́в загрози́ли
жін.р. загрози́ла
сер.р. загрози́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
загрози́вши

Словник синонімів

ГРОЗИ́ТИ (кому, чому - містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИрідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим - виникаючи, з’являючись, нести загрозу). - Док.: загрози́тирідконави́снути, зави́снути. Схиблений удар - і життю борця грозила велика небезпека (І. Франко); Артамонову загрожувала сліпота (Л. Дмитерко); - Невже мені зовсім не погрожує небезпека в цих.. околицях? (О. Досвітній); Тільки сьогодні.. бійці з усією гостротою відчули, як близько нависає небезпека - небезпека бути повністю відрізаними від своїх (О. Гончар); Неминуче якесь зло зависло над його головою (Н. Кобринська). - Пор. 1. пророкува́ти.
ПОГРО́ЖУВАТИкому (попереджати з погрозою про покарання), ГРОЗИ́ТИ, ГРОЗИ́ТИСЯ, ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПРИГРОЖУВАТИ, СТРАХА́ТИкого,НАХВАЛЯ́ТИСЯна кого і без додатка, розм.,ХВАЛИ́ТИСЯбез додатка, розм.,ВИХВАЛЯ́ТИСЯперев. без додатка, розм.,СВАРИ́ТИСЯрозм.,НАГРО́ЖУВАТИСЯдіал.,ВІДХВА́ЛЮВАТИСЯдіал. - Док.: погрози́ти, загрози́ти, пригрози́ти, настраха́ти, насвари́тися, нагрозитися, відхвали́тися. Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак); Жінка грозить чоловікові, той ворогує на жінку (переклад М. Зерова); Мене вкинули у возок і одвезли два десятники додому і священикові.. грозилися, що зачинять мене десь у дорозі або де й гірше... (Марко Вовчок); Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину... (Л. Смілянський); Коли незнайома пригрозила, що виб’є вікна, тітка Клавда відразу принишкла (Ірина Вільде); Урущак страхав притягти Мусія Завірюху до одвіту за наклеп (К. Гордієнко); Мав [Олійниченко] звичай завсігди нахвалятися: - Стривайте ви! Уберемо ми вас у шори, мужлани! (Б. Грінченко); Прийшлося таки оддати [гроші], бо чоловік хвалився, що й скриню рознесе й Хіврю уб’є, як не дасть (Грицько Григоренко); - Вони вихваляються порізати всю старшину (З. Тулуб); Свариться, що вона усім скаже, що її вбила мати, ніхто другий, як мати (Панас Мирний); Єгомость нагрозився, що запроторить її в пащу до Люципера (переклад М. Лукаша); Цей не дав йому яблука та ще, як той став відхвалюватись, злаяв катом (А. Свидницький).