-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив загоря́тися, загоря́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загоря́ймося, загоря́ймось
2 особа загоря́йся, загоря́йсь загоря́йтеся, загоря́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загоря́тимуся, загоря́тимусь загоря́тимемося, загоря́тимемось, загоря́тимемся
2 особа загоря́тимешся загоря́тиметеся, загоря́тиметесь
3 особа загоря́тиметься загоря́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа загоря́юся, загоря́юсь загоря́ємося, загоря́ємось, загоря́ємся
2 особа загоря́єшся загоря́єтеся, загоря́єтесь
3 особа загоря́ється загоря́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
загоря́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. загоря́вся, загоря́всь загоря́лися, загоря́лись
жін. р. загоря́лася, загоря́лась
сер. р. загоря́лося, загоря́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
загоря́вшись

Словник синонімів

ЗАГОРІ́ТИСЯ (почати горіти), ЗАЙНЯ́ТИСЯ, ЗАПАЛИ́ТИСЯ, СПАЛАХНУ́ТИ, СПАХНУ́ТИ, ЗАПАЛА́ТИ, ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ПАЛАХНУ́ТИрозм. (раптово й швидко); ЗАТЕПЛИ́ТИСЯрозм. заст. (про слабкий вогонь свічки, лампадки). - Недок.: загоря́тися[загора́тися], займа́тися, запа́люватися, спала́хувати, спала́хкувати розм.спаха́ти, спа́хувати, бли́скати. Загорілася коло дороги скирта соломи (Ю. Яновський); Полум’я спахнуло, і швидко зайнялася брама, зайнялася й дерев’яна башта над брамою (І. Нечуй-Левицький); Швидко запалився огонь з сухої лучини, наче горючий стіг сіна (Юліан Опільський); Суха трава спалахнула (Г. Хоткевич); Барикада .. затріщала й одразу запалала (Г. Епік); Могуче світло, що наповнювало хату Зелепуги, нараз.. вискочило на стріху.., обхопило цілу хату, котра відразу запалахкотіла (І. Франко); - А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя - і затеплились вони рівним вогнем (М. Стельмах).
НАДИХА́ТИСЯ[НАДИ́ХУВАТИСЯ]чим і без додатка (відчувати приплив душевного піднесення під впливом чого-небудь, перейматися натхненням), ОКРИЛЯ́ТИСЯ[ОКРИ́ЛЮВАТИСЯ]без додатка, підсил.,ОДУХОТВОРЯ́ТИСЯкнижн. рідше,ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯзаст.;ЗАПА́ЛЮВАТИСЯдо чого, чим і без додатка, підсил.,ЗАГОРЯ́ТИСЯ[ЗАГОРА́ТИСЯ]підсил. (починати відчувати запал, натхнення від якогось почуття, прагнення і т. ін. або до якої-небудь справи); ЖИВИ́ТИСЯ (знаходити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів). - Док.: натхну́тися[надихну́тися], окрили́тися, одухотвори́тися, одушеви́тися рідкозапали́тися, загорі́тися. Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П. Загребельний); - Дивно-хорошо! Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру [природу] (Олена Пчілка); Не може [Славко] одушевлятися загальною справою (Л. Мартович); У нашім повіті.. люди запалюються до кожної спільної роботи (В. Стефаник); Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, - швидше побачити й змалювати чудове дерево (О. Ільченко); За сто літ існування новіша література наша.. живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М. Коцюбинський). - Пор. 1. ожива́ти.
ЧЕРВОНІ́ТИ (ставати червоним, червонішим), ЧЕРВОНІ́ТИСЯрозм.; ЧЕРВОНІ́ШАТИ (ставати червонішим); ЧЕРВОНИ́ТИСЯ (ставати червоним); КРОВ’ЯНІ́ТИрозм., КРИВА́ВИТИСЯрозм.; МАЛИНОВІ́ТИрозм.; МАКОВІ́ТИрозм.; ПОЛУМ’ЯНІ́ТИ[ПОЛУМЕНІ́ТИ], ПАЛЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИСЯ, ПЛОМЕНІ́ТИрозм., ПОЛОМЕНІ́ТИрозм., ПЛОМЕНИ́ТИСЯ[ПЛОМЕНІ́ТИСЯ]розм., ПАЛІ́ТИдіал.; ПАШІ́ТИрозм. (про тіло, обличчя); РОЗЖЕ́ВРЮВАТИСЯ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ’Я́НИТИСЯ, РУМ’Я́НІТИ, ЗАРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, ЗАГОРЯ́ТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ. - Док.: почервоні́ти, почервоні́тися, розчервоні́тися, почервоні́шати, сполум’яні́ти, запалені́ти, запалені́тися, запаші́ти, розже́врітися, заже́врітися, порожеві́ти, порум’яні́ти, зарум’яні́ти, зарум’я́нитися, порум’я́нитися. Край неба викотилась, ніби з моря випливла, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (І. Нечуй-Левицький); У них червонішали знову щоки, блиском бралися очі (Остап Вишня); Шелестіть, чоботи, шелестіть! .. Ви червонились, як мідь, на румунських суглинках (О. Гончар); Заходило сонце. Багровіло небо, кривавились поля (Ю. Збанацький); Сонце клало жовті смуги на різнотрав’я. Випростувалась парость, малиновіли стрункі тіла сосон (А. Крижанівський); Полум’янів захід. Красиво заходило сонце (Я. Гримайло); Трава жовтіє, паленіє (І. Франко); Починала пломеніти лісова груша (О. Донченко); Руки в неї були червоні від крижаної води, а щоки аж пашіли рум’янцем (А. Шиян); За вікном розжеврюється ранок (Я. Мамонтов); Марійка побачила, як бинт на лобі в хлопця почав повільно рожевіти (О. Донченко); На сковороді апетитно шкварчало сало, рум’янилась порізана кружальцями картопля (С. Добровольський); Земля усміхається, радо приймає ту ласку [сонця] і вся рум’яніє в західному сяйві (Дніпрова Чайка); Зарум’янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем: сходило сонце (О. Гончар); Тільки побачив титан, що земля починає шаріти І що ріжки у щербатого місяця зблідлі щезають, Бистрим наказує Горам, Щоб коней вони запрягали (М. Зеров); Мінилася рання зоря, мов рубін, Шарілося море від сонця вітання (Леся Українка). - Пор. багряні́ти, 1. черво́ний.

Словник антонімів

ЗАГОРЯТИСЯ ГАСНУТИ
1. Починати горіти, світити, запалюватися, спалахувати. Переставати горіти, світити, затухати, тухнути.
Загорятися від вогню, від іскри, від сірника ~  гаснути від вітру, від дощу, від вологи. Загорятисягаснути в будинку, у вікні, в лісі, в пічці, в полі, на горищі, на столі. Загорілисязагаснули ватра, вогонь, зоря, лампа, ліхтар, полум’я, світло де-н., свічка, факел; легко, несподівано, раптово, швидко.
2. У перен. знач.: (про події, почуття) починатися, збуджуватися. Втрачати силу вияву, зменшуватися.
Загорятися бажанням, коханням, любов’ю, почуттями, пристрастю ~  згасає бажання, кохання, любов, почуття, пристрасть; свічка, факел; легко, несподівано, раптово, швидко.
Але невдовзі у віконці знову блиснуло світло, поколивалось якусь хвилину і погасло (М. Стельмах). Бій на плацдармі то затухав, то спалахував з вулканічною пристрастю, але був десь далеко (Ю. Яновський).
Запалюватися ~ гаснути, спалахувати ~ затухати, займатися ~ затухати