ЗАГОРІ́ТИСЯ (почати горіти), ЗАЙНЯ́ТИСЯ, ЗАПАЛИ́ТИСЯ, СПАЛАХНУ́ТИ, СПАХНУ́ТИ, ЗАПАЛА́ТИ, ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ПАЛАХНУ́ТИрозм. (раптово й швидко); ЗАТЕПЛИ́ТИСЯрозм. заст. (про слабкий вогонь свічки, лампадки). - Недок.: загоря́тися[загора́тися], займа́тися, запа́люватися, спала́хувати, спала́хкувати розм.спаха́ти, спа́хувати, бли́скати. Загорілася коло дороги скирта соломи (Ю. Яновський); Полум’я спахнуло, і швидко зайнялася брама, зайнялася й дерев’яна башта над брамою (І. Нечуй-Левицький); Швидко запалився огонь з сухої лучини, наче горючий стіг сіна (Юліан Опільський); Суха трава спалахнула (Г. Хоткевич); Барикада .. затріщала й одразу запалала (Г. Епік); Могуче світло, що наповнювало хату Зелепуги, нараз.. вискочило на стріху.., обхопило цілу хату, котра відразу запалахкотіла (І. Франко); - А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя - і затеплились вони рівним вогнем (М. Стельмах).

НАДИХА́ТИСЯ[НАДИ́ХУВАТИСЯ]чим і без додатка (відчувати приплив душевного піднесення під впливом чого-небудь, перейматися натхненням), ОКРИЛЯ́ТИСЯ[ОКРИ́ЛЮВАТИСЯ]без додатка, підсил.,ОДУХОТВОРЯ́ТИСЯкнижн. рідше,ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯзаст.;ЗАПА́ЛЮВАТИСЯдо чого, чим і без додатка, підсил.,ЗАГОРЯ́ТИСЯ[ЗАГОРА́ТИСЯ]підсил. (починати відчувати запал, натхнення від якогось почуття, прагнення і т. ін. або до якої-небудь справи); ЖИВИ́ТИСЯ (знаходити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів). - Док.: натхну́тися[надихну́тися], окрили́тися, одухотвори́тися, одушеви́тися рідкозапали́тися, загорі́тися. Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П. Загребельний); - Дивно-хорошо! Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру [природу] (Олена Пчілка); Не може [Славко] одушевлятися загальною справою (Л. Мартович); У нашім повіті.. люди запалюються до кожної спільної роботи (В. Стефаник); Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, - швидше побачити й змалювати чудове дерево (О. Ільченко); За сто літ існування новіша література наша.. живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М. Коцюбинський). - Пор. 1. ожива́ти.

ЧЕРВОНІ́ТИ (ставати червоним, червонішим), ЧЕРВОНІ́ТИСЯрозм.; ЧЕРВОНІ́ШАТИ (ставати червонішим); ЧЕРВОНИ́ТИСЯ (ставати червоним); КРОВ’ЯНІ́ТИрозм., КРИВА́ВИТИСЯрозм.; МАЛИНОВІ́ТИрозм.; МАКОВІ́ТИрозм.; ПОЛУМ’ЯНІ́ТИ[ПОЛУМЕНІ́ТИ], ПАЛЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИСЯ, ПЛОМЕНІ́ТИрозм., ПОЛОМЕНІ́ТИрозм., ПЛОМЕНИ́ТИСЯ[ПЛОМЕНІ́ТИСЯ]розм., ПАЛІ́ТИдіал.; ПАШІ́ТИрозм. (про тіло, обличчя); РОЗЖЕ́ВРЮВАТИСЯ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ’Я́НИТИСЯ, РУМ’Я́НІТИ, ЗАРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, ЗАГОРЯ́ТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ. - Док.: почервоні́ти, почервоні́тися, розчервоні́тися, почервоні́шати, сполум’яні́ти, запалені́ти, запалені́тися, запаші́ти, розже́врітися, заже́врітися, порожеві́ти, порум’яні́ти, зарум’яні́ти, зарум’я́нитися, порум’я́нитися. Край неба викотилась, ніби з моря випливла, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (І. Нечуй-Левицький); У них червонішали знову щоки, блиском бралися очі (Остап Вишня); Шелестіть, чоботи, шелестіть! .. Ви червонились, як мідь, на румунських суглинках (О. Гончар); Заходило сонце. Багровіло небо, кривавились поля (Ю. Збанацький); Сонце клало жовті смуги на різнотрав’я. Випростувалась парость, малиновіли стрункі тіла сосон (А. Крижанівський); Полум’янів захід. Красиво заходило сонце (Я. Гримайло); Трава жовтіє, паленіє (І. Франко); Починала пломеніти лісова груша (О. Донченко); Руки в неї були червоні від крижаної води, а щоки аж пашіли рум’янцем (А. Шиян); За вікном розжеврюється ранок (Я. Мамонтов); Марійка побачила, як бинт на лобі в хлопця почав повільно рожевіти (О. Донченко); На сковороді апетитно шкварчало сало, рум’янилась порізана кружальцями картопля (С. Добровольський); Земля усміхається, радо приймає ту ласку [сонця] і вся рум’яніє в західному сяйві (Дніпрова Чайка); Зарум’янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем: сходило сонце (О. Гончар); Тільки побачив титан, що земля починає шаріти І що ріжки у щербатого місяця зблідлі щезають, Бистрим наказує Горам, Щоб коней вони запрягали (М. Зеров); Мінилася рання зоря, мов рубін, Шарілося море від сонця вітання (Леся Українка). - Пор. багряні́ти, 1. черво́ний.