-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | загоро́джувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | загоро́джуймо |
| 2 особа | загоро́джуй | загоро́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | загоро́джуватиму | загоро́джуватимемо, загоро́джуватимем |
| 2 особа | загоро́джуватимеш | загоро́джуватимете |
| 3 особа | загоро́джуватиме | загоро́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | загоро́джую | загоро́джуємо, загоро́джуєм |
| 2 особа | загоро́джуєш | загоро́джуєте |
| 3 особа | загоро́джує | загоро́джують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| загоро́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | загоро́джував | загоро́джували |
| жін. р. | загоро́джувала |
| сер. р. | загоро́джувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| загоро́джувавши |
Словник синонімів
ЗАБИВА́ТИ (б’ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь), ВБИВА́ТИ [УБИВА́ТИ], ЗАГАНЯ́ТИ, ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ], ЗАГОРО́ДЖУВАТИ розм., ЗАСА́ДЖУВАТИ розм. (різко, із силою). - Док.: заби́ти, вби́ти [уби́ти], загна́ти, ввігна́ти [увігна́ти], загороди́ти, засади́ти. Дубіючи в крижаній воді, забиває [Іван] обухом кілля (О. Гончар); Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її у формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт (Ю. Смолич); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням, приємно йому дивитись, як спритно.. орудує молотком лобатий комишанець, як він, підхопивши цвях, легким і несхибним ударом.. заганяє його в дерево (О. Гончар); Розлютився Змій, б’є знову Івана - вганяє його в залізний тік по коліна (А. Шиян); Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати, кортіло загородити собі ножа в груди, хотілося лежати в домовині під землею з почуттям виконаного обов’язку (Ю. Яновський).
ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ (шлях комусь, чомусь), ЗАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНЯ́ТИ, ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ [ПЕРЕРІЗА́ТИ], ПЕРЕСІКА́ТИ, ПЕРЕТИНА́ТИ, ПЕРЕЙМА́ТИ рідше (рухаючись упоперек чого-небудь); ЗАБІГА́ТИ (бігом, швидко, несподівано); ЗАСТУПА́ТИ, ПЕРЕСТУПА́ТИ, ПЕРЕСТАВА́ТИ діал. (ставши на шляху); ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ (шлях військам ворога). - Док.: перегороди́ти, загороди́ти, перепини́ти, перекри́ти, перері́зати, пересі́кти, перетя́ти [перетну́ти], перейня́ти, забі́гти, заступи́ти, переступи́ти, перехопи́ти. В одному селі грузовикам їхнім довелося зупинитися, - дорогу перегородила колона кавалерії (О. Гончар); Напрямилася [Галя] до дверей, та Власов миттю загородив їй дорогу (Панас Мирний); Сливе над самим вухом його розтявся і, покручуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу (М. Коцюбинський); Оксен.. повів своїх людей на північ.. Але і там вони наткнулись на засаду. Хтось перекрив кожну стежку (Григорій Тютюнник); Оговтавсь ворог від невдач і вже перерізав дорогу (М. Шеремет); [Благонравов:] Німці, щоб не потрапити у повне оточення, змушені будуть.. вирушити єдиною вільною дорогою, але її легко пересікти Огнєву (О. Корнійчук); Солдатам перетнули путь гайдамаки (О. Довженко); На те й уваги їм нема, Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь (Я. Щоголів); На воротах забігли їй парубки дорогу й хотіли задержати, але вирвалася (Н. Кобринська); Марина і хоче йти геть, але хлопець знову заступає їй дорогу (В. Речмедін); Від отаманства відмовляюсь. Було б негідним з мого боку переступати шлях.. нашому високоповажному Захару Олексійовичу (С. Добровольський); Біжіть мерщій униз: там є такі поляни, що можна добре його [звіра] переставати (Словник Б. Грінченка); Перехопити дорогу кінноті.