ЗАГОРІ́ТИСЯ (почати горіти), ЗАЙНЯ́ТИСЯ, ЗАПАЛИ́ТИСЯ, СПАЛАХНУ́ТИ, СПАХНУ́ТИ, ЗАПАЛА́ТИ, ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ПАЛАХНУ́ТИрозм. (раптово й швидко); ЗАТЕПЛИ́ТИСЯрозм. заст. (про слабкий вогонь свічки, лампадки). - Недок.: загоря́тися[загора́тися], займа́тися, запа́люватися, спала́хувати, спала́хкувати розм.спаха́ти, спа́хувати, бли́скати. Загорілася коло дороги скирта соломи (Ю. Яновський); Полум’я спахнуло, і швидко зайнялася брама, зайнялася й дерев’яна башта над брамою (І. Нечуй-Левицький); Швидко запалився огонь з сухої лучини, наче горючий стіг сіна (Юліан Опільський); Суха трава спалахнула (Г. Хоткевич); Барикада .. затріщала й одразу запалала (Г. Епік); Могуче світло, що наповнювало хату Зелепуги, нараз.. вискочило на стріху.., обхопило цілу хату, котра відразу запалахкотіла (І. Франко); - А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя - і затеплились вони рівним вогнем (М. Стельмах).

НАДИХА́ТИСЯ[НАДИ́ХУВАТИСЯ]чим і без додатка (відчувати приплив душевного піднесення під впливом чого-небудь, перейматися натхненням), ОКРИЛЯ́ТИСЯ[ОКРИ́ЛЮВАТИСЯ]без додатка, підсил.,ОДУХОТВОРЯ́ТИСЯкнижн. рідше,ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯзаст.;ЗАПА́ЛЮВАТИСЯдо чого, чим і без додатка, підсил.,ЗАГОРЯ́ТИСЯ[ЗАГОРА́ТИСЯ]підсил. (починати відчувати запал, натхнення від якогось почуття, прагнення і т. ін. або до якої-небудь справи); ЖИВИ́ТИСЯ (знаходити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів). - Док.: натхну́тися[надихну́тися], окрили́тися, одухотвори́тися, одушеви́тися рідкозапали́тися, загорі́тися. Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П. Загребельний); - Дивно-хорошо! Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру [природу] (Олена Пчілка); Не може [Славко] одушевлятися загальною справою (Л. Мартович); У нашім повіті.. люди запалюються до кожної спільної роботи (В. Стефаник); Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, - швидше побачити й змалювати чудове дерево (О. Ільченко); За сто літ існування новіша література наша.. живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М. Коцюбинський). - Пор. 1. ожива́ти.