-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив загомоні́тися, загомоні́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загомоні́мося, загомоні́мось, загомоні́мся
2 особа загомони́ся, загомони́сь загомоні́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загомоню́ся, загомоню́сь загомонимо́ся, загомонимо́сь, загомони́мся
2 особа загомони́шся загомоните́ся, загомоните́сь
3 особа загомони́ться загомоня́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. загомоні́вся, загомоні́всь загомоні́лися, загомоні́лись
жін.р. загомоні́лася, загомоні́лась
сер.р. загомоні́лося, загомоні́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
загомоні́вшись

Словник синонімів

ЗАГОВОРИ́ТИСЯ (надто захопитися розмовою), ЗАГОМОНІ́ТИСЯрозм., ЗАБАЛА́КАТИСЯрозм. - Недок.: загово́рюватися, забала́куватися. Ішли [Артем і Христина] посеред шляху, ..і, чи то заговорились отак, чи замріялись, - не чули за спиною в себе пирхання коней (А. Головко); - Годі вже тобі, - перепинила мати Вутаньку. - Данькові спати пора. І так загомонілись (О. Гончар); Не любила Марва, що її чоловік часто так загуляється з дітьми або забалакається з чоловіками, що про все забудеться (Грицько Григоренко).