ЗАГНУ́ТИСЯ (набрати вигнутої чи загнутої форми), ЗАКОЦЮ́РБИТИСЯрозм., ЗАДЗЮ́БИТИСЯрозм., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯрозм., ЗАКАНДЗЮ́БИТИСЯрозм. - Недок.: загина́тися, гну́тися, закоцю́рблюватися, коцю́рбитися, закарлю́чуватися, карлю́читися, закандзю́блюватися, кандзю́битисярідко.Велів [Герман] спустити себе помалу вниз, по дорозі скрізь обмацуючи цямрини, чи де не загнулися під напором воску (І. Франко); Гострий ніс [отця Сафонія] ще більше задзюбився (В. Речмедін); Він лежить недужий у хаті один. ..Ніс пожовк і ще більше закарлючився. Очі закриті (І. Цюпа); Він був кощавий, низькорослий; довгий і прямий ніс його закандзюбився (Є. Гуцало). - Пор. 1. зігну́тися.

ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла - стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯрідше,СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯрозм.,СКО́РЧИТИСЯрозм.,СКОЦЮ́РБИТИСЯрозм.,СКОЦЮ́БИТИСЯрідше,СКРЮ́ЧИТИСЯрозм., СКОРО́БИТИСЯрозм.; ЗГОРНУ́ТИСЯіз сл. бубликом, калачиком, клубочком (прийняти зігнуту позу, підтягнувши ноги). - Недок.: згина́тися, гну́тися, ску́люватися, скарлю́чуватися, ско́рчуватися, скоцю́рблюватися, скрю́чуватися, згорта́тися. Ішли [женці] в поле до схід сонця, спотикаючись, роздирали кулаками невиспані очі, згинались од холоду (С. Васильченко); - Ось вона, неволя татарська! День і ніч у кайданах спи, працюй, їж і пий скарлючившись, прикутий до лави (З. Тулуб); Старий скорчився від морозу (І. Франко); - Я скоцюрблююсь утроє і маю, мабуть, зовсім нікчемний вигляд (П. Колесник); Селянин аж скрючився від надмірної напруги, натискаючи на чепіги (В. Минко); Нині Маковейчикові не до пісень. Він сидить, згорнувшись бубликом, над апаратом (О. Гончар). - Пор. загну́тися, 1. щу́литися.