гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

загина́ти (зала́мувати) / загну́ти (залама́ти) ціну́ (су́му) за кого—що. Вимагати дуже багато грошей. Петро Оболонський з жартами і примовками торгувався за кожен свій горщик, загинаючи таку ціну, щоб не збути товару з рук (Ю. Збанацький); — Ось ви скаржитесь, нібито шляхта заламує казна-яку ціну за шкіру. А без шкір вам не прожити (З. Тулуб); За Тараса він [пан Енгельгардт] загнув величезну, як на той час, суму — дві тисячі п’ятсот карбованців (П. Колесник); — Ціну за похорон заламав, мабуть, неабияку,— підкрадався Левко (І. Цюпа).

загина́ти (зала́мувати) / загну́ти (залама́ти) ціну́ (су́му) за кого—що. Вимагати дуже багато грошей. Петро Оболонський з жартами і примовками торгувався за кожен свій горщик, загинаючи таку ціну, щоб не збути товару з рук (Ю. Збанацький); — Ось ви скаржитесь, нібито шляхта заламує казна-яку ціну за шкіру. А без шкір вам не прожити (З. Тулуб); За Тараса він [пан Енгельгардт] загнув величезну, як на той час, суму — дві тисячі п’ятсот карбованців (П. Колесник); — Ціну за похорон заламав, мабуть, неабияку,— підкрадався Левко (І. Цюпа).