-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заглу́шувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заглу́шуймо
2 особа заглу́шуй заглу́шуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заглу́шуватиму заглу́шуватимемо, заглу́шуватимем
2 особа заглу́шуватимеш заглу́шуватимете
3 особа заглу́шуватиме заглу́шуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заглу́шую заглу́шуємо, заглу́шуєм
2 особа заглу́шуєш заглу́шуєте
3 особа заглу́шує заглу́шують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заглу́шуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заглу́шував заглу́шували
жін. р. заглу́шувала
сер. р. заглу́шувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заглу́шувавши

Словник синонімів

ЗАГЛУША́ТИ (робити звук нечутним або менш чутним), ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ГЛУШИ́ТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ, ПРИТИ́ШУВАТИ, ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ, ПРИТЛУМЛЯ́ТИрозм., ТЛУМИ́ТИрідше, ПРИГОЛО́МШУВАТИрідко; ЗАБИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕКРИ́КУВАТИ (один звук іншим). - Док.: заглуши́ти, приглуши́ти, прити́шити, притлуми́ти, затлуми́ти, приголо́мшити, заби́ти, покри́ти, перекри́ти, переби́ти, перекрича́ти. Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами і так верещали, що заглушали навіть шум плавнів (М. Коцюбинський); Охрім ішов тихими коридорами, по чистих пухнастих килимах, що заглушували кроки (В. Кучер); Вітер не давав говорити, - він викрадав слова, уривав фрази, глушив або перекручував звуки розмови (М. Трублаїні); Туман приглушував звуки. Бійці йшли безшумно, немов тіні (Я. Качура); Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Леся Українка); Літній вечір спускався сивим соколом додолу, прохолоджував зрошених потом бадіків, приголомшував співи .. пастухів (Марко Черемшина); Як грюкне з шести гармат вибух - громом забив враз його голос (М. Старицький); Крики гайвороння покривали всі інші голоси надвечірнього степу (О. Ільченко); Говорила Антоніна Петрівна, й голос її, глибокий, оксамитовий, перекривав легенький гамір за столом (Є. Гуцало); Гук оркестру зверху на бульварі перебивав гук музик внизу, коло літнього театру (І. Нечуй-Левицький).
ПОДОЛА́ТИ (пересилити в собі якесь почуття, переживання), ЗДОЛА́ТИ, ЗАГЛУШИ́ТИ, ПОДАВИ́ТИ, ЗАТЛУМИ́ТИрозм.,ПОДОЛІ́ТИдіал.;ПРИГЛУШИ́ТИ, ПРИТЛУМИ́ТИрозм. (змусити себе менше переживати щось). - Недок.: дола́ти, подо́луватирідкоглуши́ти, заглушувати, подавля́ти, тлуми́ти, приглу́шувати[приглушати], притлу́млювати[притлумляти]. Ти, подолавши сон і втому, Нарешті викінчиш свій вірш (С. Олійник); Безсонної, важкої ночі наче й не було; як завжди, він знайшов у собі силу і здолав утому (Н. Рибак); - Відчуваю, що гидку справу роблю, а якась шаленість, азарт, древня засліпленість заглушили сумління (О. Бердник); Максим зітхнув, намагаючись подавити нервове збудження, заспокоїти себе (І. Цюпа); Ні, годі! я не можу обернутися в покірну машину, як ота швачка, і затлумити в собі всі поривання (Леся Українка); Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми, довідуючись у свого серця, чим подоліти своє горе (Ганна Барвінок); Він нічого не відповів. І вже згодом, приглушивши перше відчуття голоду, поспитав, коли вона гадає вертатися додому (Г. Коцюба); Коли під лісом стрекотнув кулемет, це здалось несподіванкою; а за мить, притлумивши й подив, і раптову тривогу, й неминучий страх, - полегкість, мало не радість, зметнулася: "Тепер принаймні все ясно!" (Н. Тихий).
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).