-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | заглуха́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | заглуха́ймо |
2 особа | заглуха́й | заглуха́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | заглуха́тиму | заглуха́тимемо, заглуха́тимем |
2 особа | заглуха́тимеш | заглуха́тимете |
3 особа | заглуха́тиме | заглуха́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | заглуха́ю | заглуха́ємо, заглуха́єм |
2 особа | заглуха́єш | заглуха́єте |
3 особа | заглуха́є | заглуха́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
заглуха́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | заглуха́в | заглуха́ли |
жін. р. | заглуха́ла |
сер. р. | заглуха́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
заглуха́вши |
Словник синонімів
ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. - переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ [УТИХА́ТИ], ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ [ТИ́ХШАТИ], СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ [ВЩУХА́ТИ], ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ [УГАСА́ТИ], ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИГЛУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ЗЛЯГА́ТИ, ПЕРЕЛЯГА́ТИ (поступово слабшати); ЗАМОВКА́ТИ, ЗМОВКА́ТИ, МО́ВКНУТИ, ПРОПАДА́ТИ, ПЕРЕСТАВА́ТИ (зовсім). - Док.: зати́хнути, сти́хнути, вти́хнути [ути́хнути], поти́хшати, сти́шитися, ущу́хнути [вщу́хнути], заглу́хнути, зга́снути, вга́снути [уга́снути], пога́снути, завме́рти, примо́вкнути, прити́хнути, приглу́хнути, прига́снути, поту́хнути, злягти́, перелягти́, замо́вкнути, змо́вкнути, пропа́сти, переста́ти. Хоменко стояв на ґанку здуманий і прислухався в жалю, як десь за хатами на вигоні затихав жалібний спів (А. Головко); І той шелест помаленьку стихав, доки зовсім не стих ... (І. Нечуй-Левицький); Гомін поволі став утихати (А. Головко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де І тихне, пригашене враз сирою, як яма, імлою (М. Бажан); Крик і галас враз ущухли (Ю. Смолич); Десь віддаляючись, заглухав танковий шум (І. Ле); За поворотом пісня глухне, а потім і зовсім втихає (П. Колесник); Вечоріє.. Тихше б’ється хвиля в береги... Гаснуть звуки (Є. Плужник); Десь звучать ридання, десь звучать прокльони... Пісня завмирає, пісня погаса (М. Рильський); Розмову перервали дивні звуки музики.. Раз притихали, потім зривалися гучними акордами і знов завмирали (Мирослав Ірчан); Чути було, як .. злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (С. Скляренко); Тихша дзвін трамваїв, замовкає мова, перехожих кроки, вигуки й пісні (В. Сосюра); Над плавнями, по всьому Задніпров’ю від Хортиці до Нікополя й нижче не змовкав гул канонади (О. Гончар); Мовкнуть гучнії струмки під льодами, з шумом чарівним із гір не пливуть... (Уляна Кравченко); Гомін бою затихав, віддаляючись за Данелевські горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник).