заглумити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | заглуми́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заглумі́мо, заглумі́м | |
| 2 особа | заглуми́ | заглумі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заглумлю́ | заглумимо́, заглуми́м |
| 2 особа | заглуми́ш | заглумите́ |
| 3 особа | заглуми́ть | заглумля́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заглуми́в | заглуми́ли |
| жін.р. | заглуми́ла | |
| сер.р. | заглуми́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заглуми́вши | ||