-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив загати́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загаті́мо, загаті́м
2 особа загати́ загаті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загачу́ зага́тимо, зага́тим
2 особа зага́тиш зага́тите
3 особа зага́тить зага́тять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. загати́в загати́ли
жін.р. загати́ла
сер.р. загати́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зага́чений
Безособова форма
зага́чено
Дієприслівник
загати́вши

Словник синонімів

ГАТИ́ТИ (робити гатку або греблю, відгороджуючи воду), ЗАГА́ЧУВАТИ, ПЕРЕГА́ЧУВАТИ, ПРИГА́ЧУВАТИ, ГАРДУВА́ТИ діал. (перекривати річку, потік гаткою, греблею). - Док.: загати́ти, перегати́ти, пригати́ти. Ой, піду я низом, низом Та й загачу греблю хмизом. Гачу, гачу - не загачу, Кого люблю - не побачу (пісня); [Граф:] Перегати струменю його шлях, він собі знайде другий (І. Карпенко-Карий); Гардувати у ставку воду (Словник Б. Грінченка).
НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́розм.,НАТОПТА́ТИрозм.,ЗАБИ́ТИрозм.,ЗАГАТИ́ТИрозм.,НАТОВКМА́ЧИТИрозм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИрозм.,НАБЕ́ХКАТИрозм.,НАТИ́СКАТИрозм. (безладно, жужмом); НАПАКУВА́ТИ (звичайно про певне вмістище на зразок валізи, шафи тощо або приміщення); НАЧИНИ́ТИ (гільзу - порохом, снаряд - зарядом і т. ін.). - Недок.: набива́ти, нато́птувати, забива́ти, зага́чувати, натовкма́чувати, напиха́ти, напако́вувати, начиня́ти[начи́нювати]. Кирило.. витяг люльку і почав набивати (Панас Мирний); Набити в подушку пір’я; - То я книжками так натовк свої валізи (Т. Масенко); Дід натоптував у ящик сіна (Григорій Тютюнник); - А я довго при батькові не буду.., - безжурно говорить Клим і до самого краю забиває рот немудрою закускою (М. Стельмах); - І де ви.. свої книжки діватимете? Всю хату загатили (М. Стельмах); Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (І. Кочерга); - О, людино! - загримів він до Романа. - Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. (О. Гончар); Три сапети напакував дід Омелько (З. Тулуб). - Пор. вклада́ти, 1. накла́сти.
НАПО́ВНИТИ (про людей, тварин - зайняти весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИпідсил.,НАВОДНИ́ТИпідсил.,ЗАЛИ́ТИ[ЗАЛЛЯ́ТИрідше]підсил.,ЗАТОПИ́ТИпідсил.,ЗАБИ́ТИпідсил.розм.,ЗАГАТИ́ТИпідсил.розм.,ЗАПОЛОНИ́ТИпідсил.рідше, ЗАПРУДИ́ТИпідсил.рідше. - Недок.: напо́внювати[наповня́ти], запо́внювати[заповня́ти], спо́внювати[сповня́ти], перепо́внювати[переповня́ти], по́внитипоет.наво́днювати[наводня́ти], залива́ти, зато́плювати[затопля́ти], забива́ти, зага́чувати, заполо́нювати[заполоня́ти], запру́джувати. Поранені наповнили все місто (О. Довженко); Натовп викотився із станції, заповнив невеличкий перон (О. Десняк); Відвідувачі сповнювалиїдальню (М. Трублаїні); Весело щебетали пташки, вони, здавалось, переповнили всі кущі (А. Трипільський); Вони [жителі] наводнили всі вулиці і провулочки маленького містечка (О. Іваненко); Раптом овеча отара залляла вулицю (М. Коцюбинський); Від самого ранку заливали, затісняли, затоплювали череди, ряди, полки волів, корів, овець усі шляхи, вулиці, площі (І. Франко); Двір на Горі й усі кінці забили люди (С. Скляренко); Загатили [козаки] весь майдан народом до церковної огорожі й до самого ганку волості (С. Голованівський); [Тірца:] Набіжать шакали від пустині, заполонять зруйновану обору (Леся Українка); Натовп запруджував вулицю від стіни до стіни (П. Панч). - Пор. 2. наби́тися.