-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний зага́рбання  
родовий зага́рбання  
давальний зага́рбанню  
знахідний зага́рбання  
орудний зага́рбанням  
місцевий на/у зага́рбанні, зага́рбанню  
кличний зага́рбання*  

Словник синонімів

ЗАГА́РБАННЯ (насильне захоплення чужої території), ПІДКО́РЕННЯ, ПОКО́РЕННЯрідше; ЗАВОЮВА́ННЯ, ІНТЕРВЕ́НЦІЯ (введення військ на чужу територію); ОКУПА́ЦІЯ (тимчасове захоплення чужої території); АНЕ́КСІЯ (насильне приєднання чужої території); ЕКСПА́НСІЯ (політика загарбання чужої території, джерел сировини тощо, економічне й політичне поневолення інших країн). Загарбання України стало на ту пору не такою вже й простою справою. Гриміла вже над світом слава Запорожжя (О. Ільченко); Держава, створена Чингісханом, була держава військова, головною її метою були війни та завоювання (з підручника); Чернишева сім’я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар); Мир без анексій і контрибуцій (з наукової літератури); Німецька експансія розвивалась і на Далекому Сході. В 1897 р. німці захопили в Китаї бухту Цзяо-Чжоу (з посібника). - Пор. 1. нава́ла.
НАВА́ЛА (напад ворожих військ на якусь країну з загарбанням її території; у давнину - загарбання якоїсь території кочовими племенами), ВТО́РГНЕННЯ, НАШЕ́СТЯ. Відчули [люди] силу, яка здатна не тільки спинити навалу чужинців, а й громити, гонити їх (Я. Баш); Предводительша, зачувши про нашестя Наполеона, звеліла управителеві познімати ікони в золотих та срібних шатах (П. Кочура). - Пор. зага́рбання, 1. на́пад.