ЗАСМА́ГА (золотисто-коричневий або темний колір шкіри від тривалого перебування на сонці й вітрі), ЗАГА́Р, СМА́ГА́, ПРИ́ГАРдіал., ПРИГА́РАдіал. - А ви хоч і схудли, але вигляд наче бадьоріший. Та й засмага у вас чудова. Справжній циган (З. Тулуб); Загорілий [Саїд] у степових мандрах, і розкішна сніжно-біла чалма на голові ще більше відтіняла той загар дужості на свіжовиголенім моложавім обличчі (І. Ле); Тепле проміння пестило їхні тіла, і золотавий, неповторний відтінок смаги лягав на шкіру, ніби відсвіт сонця (В. Собко); Сонячна пригара зійшла з її повного обличчя - біле воно в неї та рум’яне (Панас Мирний).