ТАЄМНИ́ЧИЙ (сповнений того, що не стало відомим, що не доступне пізнанню; незрозумілий), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ЗАГАДКО́ВИЙ. - А й справді, - сказав Ігор Василькові. - Пливемо шукати таємничий острів (О. Донченко); Іван лишив дівчину, а сам через узгір’я подався в Потік, щоб зустріти таємничу особу (С. Чорнобривець); Поле, залите таємним, молочно-синявим світлом, безшумно розсувалось перед ними (В. Винниченко); В хаті було тихо, але Орисі весь час вчувалось якесь перешіптування, якісь таємні шерехи (Григорій Тютюнник); Тоді під зовнішнім під’яремним животінням у нас, у Києві, зароджувалося друге, потаємне життя, - городяни ховали по будинках поранених і хворих, які повтікали з таборів (Ю. Яновський); В купе запанувала загадкова тиша (О. Досвітній).

ТАЄМНИ́ЧИЙ (який перебуває за межами людського розуміння; надприродний), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, НЕЗРИ́МИЙ, ЗАГАДКО́ВИЙ, НЕЗНА́НИЙрозм.День від’їзду Тайах відмічено кількома подіями. Таємнича рука завше підганяє багато вражень на один день (Ю. Яновський); Ех, ці ночі, сині, полтавські, хто може встояти перед їхніми таємничими чарами! (О. Гончар); Його збороти не могла ніяка міць ворожа, поки на нього не прийшла таємна кара Божа (Леся Українка); Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь зачаровану країну, в якийсь чудовий, мов у казці, куточок, овіяний таємними чарами (М. Коцюбинський); Завжди у скелі джерело Живе, як Потаємна сила (Л. Дмитерко); Йому привиджувалось, що його рукою якась потайна сила одчинила вікно в рай, повний квіток, повний майських пахощів (І. НечуйЛевицький); Я йшов стривожений, безтямний, німий. Буцім якась незрима сила гнала мене наперед (І. Франко); "Загадкова і дивна людська натура", - думав сам собі Дорош (Григорій Тютюнник); Подивись, яка незнана сила У ясному погляді горить (М. Нагнибіда). - Пор. 1. незрозумі́лий.