-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив загада́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   загада́ймо
2 особа загада́й загада́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа загада́ю загада́ємо, загада́єм
2 особа загада́єш загада́єте
3 особа загада́є загада́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. загада́в загада́ли
жін.р. загада́ла
сер.р. загада́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зага́даний
Безособова форма
зага́дано
Дієприслівник
загада́вши

Словник синонімів

ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИрозм.,НАГАДА́ТИСЯрозм.,ЗАТІ́ЯТИрозм.,НАВРА́ТИТИСЯрозм.,НАПОВРА́ТИТИСЯдіал.,НАМІРКУВА́ТИСЯдіал.,ЗАГАДА́ТИрідко;ЗДУ́МАТИрозм. (раптом). - Недок.: заду́мувати, замишля́ти, зами́слювати, наду́мувати, наду́муватися, умишля́ти, вимишля́ти, вими́слювати, затіва́ти, зага́дувати, зду́мувати. Задумала Орлиха свого Василя одружити (Марко Вовчок); В цьому році він замислив застосувати яровизацію ранніх сортів картоплі (Я. Гримайло); Тепер цілком ясно, що дружина надумала порадувати його (О. Копиленко); Кайдашиха надумалась піти до священика (І. Нечуй-Левицький); - Якби ти знав, що зараз намислила робити Тамара... (А. Хижняк); Часом тітка запалить перше свою [цигарку] й до половини викурить, а дядько тільки що нагадається смоктати (М. Коцюбинський); Де Богунова голова затіє що, там уже напевно сподівайся діла (Я. Качура); Чи наміркуюсь встать, чи сісти, чи лягти, Вже ти й попередив, вже й думку знаєш ти (П. Гулак-Артемовський); Прождав я з місяць, а далі загадав собі так: ще тиждень пожду, а тоді заберу з собою жінку з сином - і в гори (І. Муратов); Не мігши зігнати злість, Мася здумала тугу розігнати й почала збиратись (А. Свидницький). - Пор. 1. ви́рішити, 2. збира́тися, 1. наміча́ти.
НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИкнижн., ПРИКАЗА́ТИзаст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИрозм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИрозм., СКАЗА́ТИрозм. (дати розпорядження, завдання, доручення щось зробити). - Недок.: нака́зувати, велі́ти, повеліва́ти, прика́зувати, розпоряджа́тися, кома́ндувати, зага́дувати, каза́ти. Їздовому, який везтиме Шуру, Вася наказує бути обачним (О. Гончар); Велів [цар] тут зараз прибирати, Світлиці, сіни, двір мести (І. Котляревський); Єремія звелів осідлати коня й поїхав до казарм муштрувати своє військо (І. Нечуй-Левицький); Повелів Ригорович піймати у воді відьму Явдоху, так де! (Г. Квітка-Основ’яненко); Старий не відповів лікареві, тільки зятеві приказав: - Заведи, Іване, коні до стайні..! (О. Маковей); - Ти крути, а я буду наливати, - розпорядилася Лукерка (Григорій Тютюнник); Полковник Чайка розпорядився створити в місті всі умови для максимальної участі жителів у референдумі (В. Собко); Віктор скомандував, щоб дівчата готували чай (О. Копиленко); Олександр загадав своєму загонові зібратися на умовленому місці в лісі (П. Панч); Чіпка не послухав: матері сказав сидіти дома, а сам мерщій почимчикував (Панас Мирний).