ЗАДУ́МЛИВИЙ (який перебуває в задумі, схильний до задуми), ЗАДУ́МАНИЙ, ЗАМИ́СЛЕНИЙ, ЗАГА́ДАНИЙрозм.,ДУ́МНИЙрозм.,ДУМЛИ́ВИЙрідко, РОЗМИ́СЛЕНИЙрідко. Дівчинка зробилася тиха й задумлива, всю її істоту наче оповивав небачений серпанок смутку (О. Донченко); Мати сиділа така задумана та смутна, що Настусі аж кинувся в вічі її смутний вид, насуплені брови, густі рядки зморшків (І. Нечуй-Левицький); Мічурін сидів замислений і байдужий до вітань (О. Довженко); - Чо-с, мила, заплакана?Чо-с, любко, загадана? - Маруся мовчала (Г. Хоткевич); - Так от чого матуся така думна ходила.. (Марко Вовчок); Амфіон - розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, - ..виводить мур (Леся Українка); Розмислений, розгублений і справді і сам не свій мовчки пройшов він до столу (М. Куліш).