-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив завіря́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   завіря́ймо
2 особа завіря́й завіря́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа завіря́тиму завіря́тимемо, завіря́тимем
2 особа завіря́тимеш завіря́тимете
3 особа завіря́тиме завіря́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа завіря́ю завіря́ємо, завіря́єм
2 особа завіря́єш завіря́єте
3 особа завіря́є завіря́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
завіря́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. завіря́в завіря́ли
жін. р. завіря́ла
сер. р. завіря́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
завіря́вши

Словник синонімів

ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИрідко. - Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. - Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Нечуй-Левицький); Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Олійник); Доручення можуть посвідчувати державні установи; Свідчити підпис.
ЗАПЕВНЯ́ТИ (переконувати кого-небудь у чомусь, авторитетно твердити щось), ЗАПЕ́ВНЮВАТИрідше,УПЕВНЯ́ТИ[ВПЕВНЯ́ТИ], УПЕ́ВНЮВАТИ[ВПЕ́ВНЮВАТИ]рідше,ЗАВІРЯ́ТИрозм. - Док.: запе́внити, упе́внити[впе́внити], заві́рити. - Шановний доктор запевняє мене, що я не тільки житиму, а й житиму значно краще... (Ю. Смолич); Він почав упевняти, що зовсім лиха їй не хотів (Б. Грінченко); Вона також впевнювала мене, що її тато дармо турбується (І. Франко); Василь Рудий вернувся і завіряв усіх, що не в Томську треба було подаватись.., а на Херсонщину (Грицько Григоренко). - Пор. 1. перекона́ти.