-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | завіря́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | завіря́ймо |
2 особа | завіря́й | завіря́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | завіря́тиму | завіря́тимемо, завіря́тимем |
2 особа | завіря́тимеш | завіря́тимете |
3 особа | завіря́тиме | завіря́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | завіря́ю | завіря́ємо, завіря́єм |
2 особа | завіря́єш | завіря́єте |
3 особа | завіря́є | завіря́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
завіря́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | завіря́в | завіря́ли |
жін. р. | завіря́ла |
сер. р. | завіря́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
завіря́вши |
Словник синонімів
ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИ рідко. - Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. - Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Нечуй-Левицький); Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Олійник); Доручення можуть посвідчувати державні установи; Свідчити підпис.
ЗАПЕВНЯ́ТИ (переконувати кого-небудь у чомусь, авторитетно твердити щось), ЗАПЕ́ВНЮВАТИ рідше, УПЕВНЯ́ТИ [ВПЕВНЯ́ТИ], УПЕ́ВНЮВАТИ [ВПЕ́ВНЮВАТИ] рідше, ЗАВІРЯ́ТИ розм. - Док.: запе́внити, упе́внити [впе́внити], заві́рити. - Шановний доктор запевняє мене, що я не тільки житиму, а й житиму значно краще... (Ю. Смолич); Він почав упевняти, що зовсім лиха їй не хотів (Б. Грінченко); Вона також впевнювала мене, що її тато дармо турбується (І. Франко); Василь Рудий вернувся і завіряв усіх, що не в Томську треба було подаватись.., а на Херсонщину (Грицько Григоренко). - Пор. 1. перекона́ти.