-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заві́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заві́рмо
2 особа заві́р заві́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заві́рю заві́римо, заві́рим
2 особа заві́риш заві́рите
3 особа заві́рить заві́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заві́рив заві́рили
жін.р. заві́рила
сер.р. заві́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заві́рений
Безособова форма
заві́рено
Дієприслівник
заві́ривши

Словник синонімів

ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИрідко. - Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. - Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Нечуй-Левицький); Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Олійник); Доручення можуть посвідчувати державні установи; Свідчити підпис.
ЗАПЕВНЯ́ТИ (переконувати кого-небудь у чомусь, авторитетно твердити щось), ЗАПЕ́ВНЮВАТИрідше,УПЕВНЯ́ТИ[ВПЕВНЯ́ТИ], УПЕ́ВНЮВАТИ[ВПЕ́ВНЮВАТИ]рідше,ЗАВІРЯ́ТИрозм. - Док.: запе́внити, упе́внити[впе́внити], заві́рити. - Шановний доктор запевняє мене, що я не тільки житиму, а й житиму значно краще... (Ю. Смолич); Він почав упевняти, що зовсім лиха їй не хотів (Б. Грінченко); Вона також впевнювала мене, що її тато дармо турбується (І. Франко); Василь Рудий вернувся і завіряв усіх, що не в Томську треба було подаватись.., а на Херсонщину (Грицько Григоренко). - Пор. 1. перекона́ти.