-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний заві́дуючий заві́дуючі
родовий заві́дуючого заві́дуючих
давальний заві́дуючому заві́дуючим
знахідний заві́дуючого заві́дуючих
орудний заві́дуючим заві́дуючими
місцевий на/у заві́дуючому, заві́дуючім на/у заві́дуючих
кличний заві́дуючий заві́дуючі

Словник синонімів

ЗАВІ́ДУВАЧчого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙчим, рідше, ЗАВрозм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬдіал.Потім з’явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Собко); Його кликав у Сухумі дядько, обіцяючи влаштувати завідуючим фотоательє (О. Донченко); Потім за рік її [Софійку] поставлено на зава дитколектора, й їй тепер уже не здалося це чимось дивним (Л. Смілянський); А ось одного разу старшина привіз із собою не саму комісію, а ще й Юхима Івановича, завідателя міністерської двокласної школи (І. Микитенко). - Пор. керівни́к.