-1-
іменник чоловічого роду, істота
(завідувач) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний заві́датель заві́дателі
родовий заві́дателя заві́дателів
давальний заві́дателеві, заві́дателю заві́дателям
знахідний заві́дателя заві́дателів
орудний заві́дателем заві́дателями
місцевий на/у заві́дателеві, заві́дателю, заві́дателі на/у заві́дателях
кличний заві́дателю заві́дателі

Словник синонімів

ЗАВІ́ДУВАЧчого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙчим, рідше, ЗАВрозм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬдіал.Потім з’явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Собко); Його кликав у Сухумі дядько, обіцяючи влаштувати завідуючим фотоательє (О. Донченко); Потім за рік її [Софійку] поставлено на зава дитколектора, й їй тепер уже не здалося це чимось дивним (Л. Смілянський); А ось одного разу старшина привіз із собою не саму комісію, а ще й Юхима Івановича, завідателя міністерської двокласної школи (І. Микитенко). - Пор. керівни́к.