ГОЛОСІ́ННЯ (плач-пісня на похоронах та в деяких інших обрядах), ПЛАЧ, ТУЖІ́ННЯ, ПОБИВА́ННЯ, ТУЖБА́рідше,ЗАВО́ДИНИрозм., ЗА́ВОДИрозм., ПРИЧИТА́ННЯрозм., ПРИЧИ́ТУВАННЯрозм.Жінка заголосила тим сумним голосінням, яким тужила колись моя мати над батьковою домовиною (І. Ле); Початок війни.. Коротке прощання на вигоні, чиєсь тужіння (Є. Кравченко); За дверима почулося глухе ридання, якесь побивання, немов над померлим (Ю. Збанацький); Плач і тужба в хаті. У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко); Разючу подібність, особливо з музичного боку, виявляють, наприклад, гуцульські похоронні заводини і окремі весільні пісні з невольницькими плачами та думами (з журналу); До похоронних заводів дуже близько підходять своєю пісенною будовою історичні думи (М. Колесса); Тепер вже могла починатися справжня процедура квітчання молодих крещатим барвінком, співи дружок та причитання матерів (Ю. Смолич); І це страшне мужеське [чоловіче] голосіння, і дзвони,.. і причитування женщин [жінок], і похоронні співи священиків, і шум потоку.. - все це творило незвичайну, неповториму картину звуків (Г. Хоткевич).

ЗВИ́ЧАЙ (загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті, побуті якогось народу, колективу, сім’ї і т. ін. і передаються наступним поколінням), ТРАДИ́ЦІЯ, ЗАВО́Д[ЗАВІ́Д]розм.,НО́РОВрозм.,ПОВЕДЕ́НЦІЯрозм.,ЗАВЕДЕ́НЦІЯжарт.,ЗАВЕ́ДЕННЯдіал.,ОБИЧА́Йфольк., заст.,ЗВИ́ЧКАрідко.Зейнеб ніколи не кривдила Кульжан, а тепер.. вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве або навчає рідним звичаям (З. Тулуб); За давньою традицією, яка збереглася ще в селах, - називав [син] батька та матір на "ви" (М. Зарудний); Що город, то норов.., що голова, то й розум (М. Номис); По людях було видно, що не пили вони сьогодні могоричу і не підкидали, за давньою поведенцією, на "ура" економа, щоб той поставив зайву чарку (М. Стельмах); - У мене така заведенція: щоб усі працювали, а головина сім’я - більше за інших (І. Гончаренко); У нас таке заведення, що жінки не молотять (Словник Б. Грінченка); Кождий край має свій обичай (прислів’я); Ми любимо свої пісні чудові І звички наші, повні простоти І щирості (Л. Забашта).