-1-
іменник жіночого роду
(те, чим зв’язують

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний за́в’язка за́в’язки
родовий за́в’язки за́в’язок
давальний за́в’язці за́в’язкам
знахідний за́в’язку за́в’язки
орудний за́в’язкою за́в’язками
місцевий на/у за́в’язці на/у за́в’язках
кличний за́в’язко* за́в’язки*
-2-
іменник жіночого роду
(початок)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний за́в’язка за́в’язки
родовий за́в’язки за́в’язок
давальний за́в’язці за́в’язкам
знахідний за́в’язку за́в’язки
орудний за́в’язкою за́в’язками
місцевий на/у за́в’язці на/у за́в’язках
кличний за́в’язко* за́в’язки*

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний зав’я́зка зав’я́зки
родовий зав’я́зки зав’я́зок
давальний зав’я́зці зав’я́зкам
знахідний зав’я́зку зав’я́зки
орудний зав’я́зкою зав’я́зками
місцевий на/у зав’я́зці на/у зав’я́зках
кличний зав’я́зко* зав’я́зки*

Словник антонімів

ЗАВ’ЯЗУВАТИ РОЗВ’ЯЗУВАТИ
Робити вузол, з’єднуючи кінці чого-н., (вузлом, петлею) зв’язувати. Роз’єднувати вузол, роз’єднувати кінці чого-н., що зв’язані вузлом, петлею.
Зав’язуватирозв’язувати бант, галстук, кінці чого-н., косинку, пояс, стрічку, хустинку, шнурок. Зав’язати волосся, голову, мішок, руки, шию чим-н. ~  розв’язувати що-н. на волоссі, на голові, на мішку, на шиї. Зав’язати у вузлик, у хустинку ~  розв’язати вузлик, хустинку. Зав’язати ниткою, тасьмою, шнуром, шпагатом ~  розв’язати нитку, тасьму, шнур, шпагат. Зав’язати ~  розвязати дитині, дочці, синові що-н.; акуратно, без труднощів, відразу, впевнено, знову, легко, нашвидкуруч, обережно, рішуче, старанно, терпеливо, швидко, як-н. Наказати, намагатися, прагнути, хотіти зав’язуватирозв’язувати.
Зав’язувати очі кому-н.- позбавити можливості тверезо сприймати навколишнє ~  розв’язувати очі кому на що - допомагати правильно зрозуміти справжній стан чого-н.; Зав’язати руки - позбавляти когось можливості вільно діяти ~  розв’язати руки кому-н., чиї - звільняти кого-н. від будь-яких обмежень, давати можливість вільно діяти; Зав’язувати світ (кому) - а) одружувати силою кого-н.; б) робити когось нещасним, позбавляти душевної радості ~  розв’язувати світ (кому) - а) звільняти від шлюбних обов’язків; б) робити щасливим, позбавляти душевних мук; Зав’язувати язик (язика, язики, рот, роти, губу, мову) кому-н.- примушувати кого-н. замовкнути, забороняти розповідати щось, поширювати якісь вістки ~  розв’язувати язик (язика, язики, рот, роти, губу, мову) - а) призводити до невимушеної розмови; б) силою змушувати кого-н. заговорити. 
Ходить вона між возами, нахиляється, ніби хоче зав’язати шнурок на черевиках (А. Хижняк). Уляна так замерзла, що не могла розв’язати шалі (Г. Тютюнник)
  Зав’язка ~ розв’язка, зав’язаний ~ розв’язаний, зв’язувати ~ розв’язувати.