В’Я́НУТИ (про рослину - втрачати свіжість), ЗАВ’ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ’ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ[ПРИГОРА́ТИ] (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИдіал. (рости напівзів’ялою, миршавою). - Док.: пов’я́нути, зів’я́нути, зав’я́нути, зв’я́нути, зав’я́ти, збля́кнути, прив’я́нути, пригорі́ти, зани́діти, зача́хнути. Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в’яли трави й квіти на берегах, птахи летіли на південь (С. Скляренко); Паростки маньолій блякнули і жовкли (Я. Щоголів); Хворі рослини спочатку трохи прив’ядають та жовкнуть (з журналу); Під їх [будяків].. листям, що широким вінком розлягається по землі, ..нидіє м’яка травка (І. Франко); Просо не росте, пожовкло, тільки чевріє (Словник Б. Грінченка).