завчасно 1 значення

-1-
прислівник
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

ЗАЗДАЛЕГІ́ДЬ (за якийсь час до чого-небудь), ЗАВЧА́СНО, НАПЕРЕ́Д, ПОПЕ́РЕДУ, АВА́НСОМрозм.,ЗАВЧАСУ́розм.,ЗА́ГОДЯрозм.,ЗАРА́НІрозм.,ЗАРА́ННЯрозм.,ЗАРА́ННЄзаст.,ЗАЗДАЛЕ́ГО́ДИдіал.,ЗАВГОДЯ́діал.,ЗАЧАСУ́рідко.Я хотів заздалегідь попередити вас, щоб ви встигли продумати свій виступ (О. Гуреїв); Свирид Яковлевич наперед знає, яка очікує його розмова (М. Стельмах); І то лихо - Попереду знати, Що нам в світі зострінеться (Т. Шевченко); - Авансом відчувала насолоду того, що побуду на вечірці, в товаристві справжнього митця (Я. Качура); - Вже ви зарані соромитесь сказати, що оженитесь на мужичці (Г. Квітка-Основ’яненко); Брати скам’яніли, немов побачили перед собою лихо, а їхні руки, зарання готуючись захищати старшенького, набухали м’язами й стискалися в кулаки (М. Стельмах); Зараннє Гарненько з лиха б напились, ..А потім ніж - і потекла Свиняча кров, як та смола, З печінок ваших [царів] поросячих (Т. Шевченко); Дід заздалегоди піднявсь, паличку взяв (Ганна Барвінок).
ПЕРЕДЧА́СНО, ЗАВЧА́СНО, ДОЧА́СНО, ПЕРЕД ЧА́СОМ, РА́НО, ЗАРА́НО, ЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІрозм.,БЕЗ ПОРИ́розм., ЗАВЧАСУ́розм., ЗАРА́ННЄзаст., ЗАСКО́РОдіал., ЗАЧАСУ́рідше, ЗРА́НАрідше.Спека все ще не спадала, на деревах передчасно пожовкло листя (П. Кочура); Після того, як прийшло повідомлення про смерть татуся, мама, на очах чорніючи і сохнучи, перетворилася завчасно на змучену літню жінку (В. Козаченко); Поля безсило никли і жовтіли Дочасно! (М. Рильський); В’ялить нас труд і нужда перед часом (П. Грабовський); Посивіла рано в горі, мати стріне сина (В. Сосюра); Жінка його уданенька вмерла зарано (Ганна Барвінок); Заспівали жайворонки, що так зарання прилетіли в цьому році (М. Стельмах); Старі зарані повмирали (Т. Шевченко); Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, - Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! (Леся Українка); Не суши, журбо, завчасу серце (М. Коцюбинський); Добре, мамо, Що ти зараннє спать лягла, А то б ти Бога прокляла За мій талан (Т. Шевченко); - Думаю, що не треба заскоро тривожитися (І. Франко); - Сталося чудо: сніг не ждав зими - і ..вкрив гори зачасу, ще в Спасівку (І. Нечуй-Левицький); Скільки їх смілих, відважних борців.. Зрана лягли в домовину! (П. Грабовський).