-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив завоюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   завою́ймо
2 особа завою́й завою́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа завою́ю завою́ємо, завою́єм
2 особа завою́єш завою́єте
3 особа завою́є завою́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. завоюва́в завоюва́ли
жін.р. завоюва́ла
сер.р. завоюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
завойо́ваний
Безособова форма
завойо́вано
Дієприслівник
завоюва́вши

Словник синонімів

ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИпідсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИпідсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИрозм. (вводячи війська); ОКУПУВА́ТИ (тимчасово); АНЕКСУВА́ТИ, ВІДТО́РГНУТИкнижн. (приєднавши до своєї території). - Недок.: зага́рбувати, захо́плювати, підкоря́ти, покоря́ти, скоря́ти, зажира́ти, заграба́стувати, завойо́вувати, полони́ти, звойо́вувати, окупо́вувати, анексува́ти, відторга́ти. Страшний він [Дніпро] у чорну бурю.. Це добре відчули окупанти, що хотіли загарбати нашу землю (М. Рильський); Були часи, коли Новому Риму - Візантії щастило захоплювати в Європі, Азії, Єгипті великі простори землі, поневолювати цілі народи (С. Скляренко); Каган Симеон бив ромеїв під Андріанополем, підкорив собі солунську, драчську й андріанопольську феми [області] Візантії, військо його стояло під самими стінами Константинополя, вийшло до Босфору (С. Скляренко); Імператори [ромеїв], як павуки, висмоктують всі сили з Єгипту, Азії, Європи, мріють вони про ще більше, прагнуть покорити Русь (С. Скляренко); Я думав з гордістю: ніколи, мій краю, не скорить тебе (І. Гончаренко); [Нартал:] Ви.. хочете весь світ зажерти (Леся Українка); Фашисти пішли завойовувати нас! Стіною ми стали на захист Вітчизни (І. Нехода); Чутка є, що цар хоче Весь світ полонити (Т. Шевченко); І Бертольдові спочатку Справді щастя панувало, Довелося звоювати Бусурменських міст немало (Леся Українка); Угорське військо в 1189 р. окупувало Галич (з підручника); У 1908 р. Австро-Угорщина анексувала дві турецькі провінції (з підручника).
ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИрозм.,ДОБУВА́ТИСЯрозм.;ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). - Док.: здобу́ти, добу́ти, ви́бороти, досягти́, досягну́ти, доби́тися, осягну́ти, осягти́, завоюва́ти, засягти́, засягну́ти, добу́тися, доско́читирозм.придба́ти. Цей маєточок старий Мартович здобув своєю солідною працею без нічиєї кривди (В. Стефаник); Коли Лукія закінчила школу, вчителі теж радили їй добувати вищу освіту (П. Панч); [Річард:] Я досяг, чого хотів (Леся Українка); Самійло Овсійович знає, як завойовувати популярність серед хворих, пошану - серед молодих колег і.. старших товаришів (Ю. Шовкопляс); Через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний); Ростіть, цвітіть і добувайтесь долі, Аби не знать ні ґвалту, ні неволі (М. Старицький); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний). - Пор. 1. добива́тися, 1. набу́ти.