заворкотіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | заворкоті́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | заворкоті́мо, заворкоті́м | |
2 особа | заворкоти́ | заворкоті́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | заворкочу́ | заворкотимо́, заворкоти́м |
2 особа | заворкоти́ш | заворкотите́ |
3 особа | заворкоти́ть | заворкотя́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | заворкоті́в | заворкоті́ли |
жін.р. | заворкоті́ла | |
сер.р. | заворкоті́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
заворкоті́вши |