заворкотати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | заворкота́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | заворкочі́мо, заворкочі́м | |
2 особа | заворкочи́ | заворкочі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | заворкочу́ | заворко́чемо, заворко́чем |
2 особа | заворко́чеш | заворко́чете |
3 особа | заворко́че | заворко́чуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | заворкота́в | заворкота́ли |
жін.р. | заворкота́ла | |
сер.р. | заворкота́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
заворкота́вши |