заводити 2

-1-
дієслово недоконаного виду
(допомагати увійти; вести куди не треба; будувати; розпочинати)

Словник відмінків

Інфінітив заво́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заво́дьмо
2 особа заво́дь заво́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заво́дитиму заво́дитимемо, заво́дитимем
2 особа заво́дитимеш заво́дитимете
3 особа заво́дитиме заво́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заво́джу заво́димо, заво́дим
2 особа заво́диш заво́дите
3 особа заво́дить заво́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заво́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заво́див заво́дили
жін. р. заво́дила
сер. р. заво́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заво́дивши

Словник синонімів

ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИрідше. - Док.: ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити. Вводять козаки зв’язаних по руках на одному мотузку трьох селян (О. Корнійчук); Взяв він мене за руку, увів у хату (І. Нечуй-Левицький); Він заводить коні в просторий засторонок (М. Стельмах); Зазнайомився [купець] з одною бідною жінкою.., підплатив її, щоб упровадила його.. до опочивальні паниної (переклад М. Лукаша); Я її стріла на пристані і запровадила до хати своєї (Леся Українка).
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). - Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони [конвоїри] вели його [полоненого] мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); - Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). - Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.
ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], УВО́ДИТИ[ВВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ[ВСТАВЛЯ́ТИ]заст.,НАСТАНОВЛЯ́ТИзаст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). - Док.: запрова́дити, впрова́дити[упрова́дити], увести́[ввести́], завести́, уста́вити[вста́вити], настанови́ти, насади́ти. Купріян.. не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник); Він з численними добровільними помічниками.. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости (С. Скляренко); - Закон? - знову викрикує [хтось] зсередини: - тови [пани] самі настановили такий закон!.. (Панас Мирний); [Калинович:] Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 2. устано́влювати.

Словник фразеологізмів

співа́ти (заво́дити / завести́) ла́заря. Прикидаючись нещасним, скаржитися на життя. І з лиця не старі, і душею молоді! Годі вам лазаря співати! Ще й заміж підете,— говорила Христина (І. Нечуй-Левицький); — Ну, завели лазаря, тепер до вечора не замовкнуть [жінки],— мовила Соломія (С. Добровольський).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну). Підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові. Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н. Рибак); Майже всі вони були байськими боржниками, залежали від нього, а бай хитро плів навколо них свою павутину (О. Донченко); Та обоє вони не знали й не відали, як уже почав снувати своє чорне павутиння Матюша Жигай (А. Шиян). мота́ти павути́ну. Глитай павутину мотав, та сам від того сконав (Укр.. присл..). заво́дити павути́ну. Він .. знав кожного вдачу, душу й заводив свою .. павутину на цілу околицю (І. Нечуй-Левицький).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

-2-
дієслово недоконаного виду
(завивати)

Словник відмінків

Інфінітив заво́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заво́дьмо
2 особа заво́дь заво́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заво́дитиму заво́дитимемо, заво́дитимем
2 особа заво́дитимеш заво́дитимете
3 особа заво́дитиме заво́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заво́джу заво́димо, заво́дим
2 особа заво́диш заво́дите
3 особа заво́дить заво́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заво́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заво́див заво́дили
жін. р. заво́дила
сер. р. заво́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заво́дивши

Словник синонімів

ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИрідше. - Док.: ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити. Вводять козаки зв’язаних по руках на одному мотузку трьох селян (О. Корнійчук); Взяв він мене за руку, увів у хату (І. Нечуй-Левицький); Він заводить коні в просторий засторонок (М. Стельмах); Зазнайомився [купець] з одною бідною жінкою.., підплатив її, щоб упровадила його.. до опочивальні паниної (переклад М. Лукаша); Я її стріла на пристані і запровадила до хати своєї (Леся Українка).
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). - Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони [конвоїри] вели його [полоненого] мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); - Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). - Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.
ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], УВО́ДИТИ[ВВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ[ВСТАВЛЯ́ТИ]заст.,НАСТАНОВЛЯ́ТИзаст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). - Док.: запрова́дити, впрова́дити[упрова́дити], увести́[ввести́], завести́, уста́вити[вста́вити], настанови́ти, насади́ти. Купріян.. не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник); Він з численними добровільними помічниками.. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости (С. Скляренко); - Закон? - знову викрикує [хтось] зсередини: - тови [пани] самі настановили такий закон!.. (Панас Мирний); [Калинович:] Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 2. устано́влювати.

Словник фразеологізмів

співа́ти (заво́дити / завести́) ла́заря. Прикидаючись нещасним, скаржитися на життя. І з лиця не старі, і душею молоді! Годі вам лазаря співати! Ще й заміж підете,— говорила Христина (І. Нечуй-Левицький); — Ну, завели лазаря, тепер до вечора не замовкнуть [жінки],— мовила Соломія (С. Добровольський).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну). Підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові. Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н. Рибак); Майже всі вони були байськими боржниками, залежали від нього, а бай хитро плів навколо них свою павутину (О. Донченко); Та обоє вони не знали й не відали, як уже почав снувати своє чорне павутиння Матюша Жигай (А. Шиян). мота́ти павути́ну. Глитай павутину мотав, та сам від того сконав (Укр.. присл..). заво́дити павути́ну. Він .. знав кожного вдачу, душу й заводив свою .. павутину на цілу околицю (І. Нечуй-Левицький).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

Словник відмінків

Інфінітив заво́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заво́дьмо
2 особа заво́дь заво́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заво́дитиму заво́дитимемо, заво́дитимем
2 особа заво́дитимеш заво́дитимете
3 особа заво́дитиме заво́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заво́джу заво́димо, заво́дим
2 особа заво́диш заво́дите
3 особа заво́дить заво́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заво́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заво́див заво́дили
жін. р. заво́дила
сер. р. заво́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заво́дивши

Словник синонімів

I. ВИ́ТИ (перев. про собак, вовків - видавати протяжні, високі та жалібні звуки), ЗАВИВА́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, СКАВУЧА́ТИ, СКАВЧА́ТИ, СКАВУЛІ́ТИ (повискуючи, стиха). Чути,.. як десь далеко-далеко виє собака (М. Чабанівський); Ані півня, ні собаки: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Т. Шевченко); За нею тріск, гук,.. заводять сови, крякають ворони (Н. Кобринська); Молодиця.. почала гукати на собаку. Собака одбіг на вгород та скавучав (Панас Мирний); Собака скавуліла коло хати голодним, жалісним голосом (О. Кобилянська).
ГОЛОСИ́ТИнад ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИза ким-чим,ТУЖИ́ТИза ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯнад ким-чим;ПРИМОВЛЯ́ТИдо кого,ПРИКА́ЗУВАТИдо кого,ПРИЧИТА́ТИнад ким, розм., ПРИЧИ́ТУВАТИнад ким, розм. (над небіжчиком - плачучи, примовляти); УБИВА́ТИСЯ (надто тяжко). - На кого ж ти нас покинула? - голосила Марина над помершою [померлою] матір’ю (Панас Мирний); Невелика була вартість срібних та мідяних прикрас.., але тепер мусив Мстислав добути і їх, щоби оплатити плачок-жалібниць, що мали заводити на похороні (Юліан Опільський); Гірко побивалась над тілом чоловіка нещасна дружина (І. Цюпа); Вона тужила й голосила голосно, як тужать по мертвому (І. Нечуй-Левицький); Все їх гукала, все до їх примовляла: "Тату мій, тату! Нащо ви мене покинули?" (Марко Вовчок); Христя теж не стримала сліз. Але не приказувала, як мати, - тільки глибоко відхлипувала та судорожно здригалась, тамуючи в собі тяжкий біль (А. Іщук); Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось помершим [померлим] (Г. Хоткевич). - Пор. 1. пла́кати.
ПЛА́КАТИ (лити сльози з горя, від болю тощо), РЮ́МАТИрозм.,РЮ́МСАТИрозм.,СЛИ́НИТИзневажл.,НЮ́НИТИзневажл.,НЮ́НІ РОЗПУСКА́ТИ зневажл.,СКВИ́РИТИдіал.,СКВИ́РИТИСЯдіал.;РИДА́ТИ, РЕВІ́ТИрозм.,РЕВТИ́розм.,ВИ́ТИрозм.,РОЗЛИВА́ТИСЯрозм.,ЖЕЛІПА́ТИдіал. (голосно, гірко); ГОЛОСИ́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, ТУЖИТИ (голосно, приказуючи); ПХИ́КАТИ, ПХИ́НЬКАТИ, КВИЛИ́ТИ, ХНИ́КАТИрозм.,СКІ́МЛИТИрозм.,СКАВУЧА́ТИрозм.,СКАВУЛІ́ТИрозм.,СКИ́ГЛИТИрозм.,КВИ́СНУТИдіал. (тихо, жалібно); СХЛИ́ПУВАТИ, ХЛИ́ПАТИрозм.,ВІДХЛИ́ПУВАТИрозм. (з хлипанням);КУВА́КАТИрозм. (про немовлят). Отак цілісіньку нічку рюмали, і я з ними; сижу та плачу (О. Стороженко); - Ну, годі рюмсати. До моїх похоронів ще далеко... - То я з радості плачу, що очуняв ти, братику (І. Цюпа); - Вона й тепер слинить, ну й хай слинить. Подумаєш - жіночі сльози! (Ю. Збанацький); - Нюниш, - ніби радісно констатував дідок, - за мамою скучив (Н. Рибак); [Галька (крізь сльози):] Я не хочужити у панів! (Плаче). [Савка:] Ну, Галочко, годі! Не годиться комсомолці нюні розпускати (Я. Мамонтов); - А мені? - сквирив Петрик. - Купи й мені шаблю (З. Тулуб); Тільки й мовчить [дитина], як лазить, а як на руки, - і почне сквиритись (Словник Б. Грінченка); О, не ридай, моя старенька, твій син повернеться назад! (В. Сосюра); Налякані діти починали ревіти, жінки їх гамували і витирали сльози руками (М. Коцюбинський); Настя сиділа в сінях.. і ревла, аж коса тремтіла (С. Васильченко); Вона сліз своїх не впиняла, розливалася, - хотіла, щоб він.. її розважив, стишив (Марко Вовчок); Невеличку дівчинку Маринку, що желіпала на всі хати, Христя узяла на руки, носила, шикала, дзенькала у вікно, - ніщо не помагало (Панас Мирний); Ліна підсадовила її на грушу, а тоді не хотіла знімати. І Зінка злякалася, пхикала, просилася (Ю. Мушкетик); Дитина пхинькає, зривається на крик (А. Дімаров); Ген там, на могилі, хрест Божий стоїть, Під ним рано й вечір матуся квилить (Є. Гребінка); Від шуму прокидається Валя й починає хникати (В. Гжицький); Зігрівшись трохи, вже й не кричало [немовля], а тільки скімлило (О. Ільченко); Лягла [Фатьма] в холодку од сонця, гризла сирий овоч і хлипала-скавучала, як щеня (Ю. Яновський); - Лише Бог один знає, як я не раз із голоду скавуліла! (О. Кобилянська); Малеча скиглила в темряві, й матері ніяк не могли їх ні приспати, ні забавити (А. Головко); Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик (І. Вирган); Він уже виплакав свої сльози - схлипував (Г. Косинка); Мирослава хлипала голосно, втираючи рясні сльози, що котились по її лиці (І. Франко); Хлоп’ятко Простягає рученята Та кувака істихенька (І. Манжура). - Пор. 1. голоси́ти, 1. плач.

Словник антонімів

ПЛАКАТИ СМІЯТИСЯ
Лити сльози від болю, з горя, із зворушення, (сильно) ридати, (примовляючи) голосити, заводити. Видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження, (голосно) реготати, (стиха) хіхікати, хихикати, (з кого) насміхатися.
Плакати від болю, від горя, від жалю, від зворушення, від злості, від образи, від роздратування, з горя, з жалю, з радості ~  сміятися від зворушення, з радості. Намагатися, (не) переставати, почати, продовжувати, хотіти плакати ~  сміятися; вдавано, голосно, дуже, істерично, негарно, нервово, тихо, фальшиво, штучно. Плакати гірко, тяжко ~  сміятися безтурботно, весело, від щирого серця, від душі. Плакати за батьком, за матір’ю, за сином ~  сміятися, насміхатися з кого-н.
Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже (Т. Шевченко).  Ах, хіба ж ти, хіба ж ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш (П. Тичина). Одні очі плачуть і сміються (Народне прислів’я).  І плачу, було, й сміюся Як слухаю ці пісні (В. Симоненко).  Засміюся при всіх, а заплачу одна (Л. Костенко). За все виставляють тобі оцінки: за перший крик, за плач і сміх, за слухняність і бадьорість (П. Загребельний). Але ж вона не винна, що довго не здатна сумувати,- у неї легка вдача: тут тобі плаче, тут і сміється (Ю. Яновський).
Плаксивий ~ сміхотливий, плач ~ сміх, розплакатися ~ розсміятися; голосити //заводити ~ хіхікати //хихикати, ридати ~ реготати; сльози ~ сміх