-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заве́ршувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заве́ршуймо
2 особа заве́ршуй заве́ршуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заве́ршуватиму заве́ршуватимемо, заве́ршуватимем
2 особа заве́ршуватимеш заве́ршуватимете
3 особа заве́ршуватиме заве́ршуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заве́ршую заве́ршуємо, заве́ршуєм
2 особа заве́ршуєш заве́ршуєте
3 особа заве́ршує заве́ршують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заве́ршуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заве́ршував заве́ршували
жін. р. заве́ршувала
сер. р. заве́ршувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заве́ршувавши

Словник синонімів

ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм.,УКІНЧИ́ТИдіал.;ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). - Недок.: закі́нчувати, кінча́ти, скінча́ти, докі́нчувати, заве́ршувати, дове́ршувати, виве́ршувати, викі́нчувати. Він саме закінчив свої астрономічні спостереження, коли знов знявся свіжий вітер (З. Тулуб); Сими днями кінчаю друге оповідання (М. Коцюбинський); Я власне сими днями скінчила одну свою повість (Леся Українка); Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку (Г. Квітка-Основ’яненко); На ранок Хмельницький докінчив розгром. Рештки шляхти відкотилися до Львова (Я. Качура); "Яструбок" [літак] мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Ю. Яновський); Щорс, незважаючи на стомленість дивізії, зразу ж рушив на Київ, щоб не дати грабіжникам довершити свою ганебну справу (О. Довженко); "Двадцятирічка" [колгосп].. вирішила вивершити хлібопоставки в серпні (Остап Вишня); - Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Т. Шевченко); Цієї зими пізно порішили з молотьбою (Л. Смілянський).

Словник антонімів

ПОЧИНАТИ ЗАКІНЧУВАТИ
Приступати до якої-н. дії, братися за яку-н. справу, розпочинати, (у спорті) стартувати. Доводити що-н. до кінця, завершувати, довершувати, (у спорті) фінішувати.
Починатизакінчувати боротьбу, будівництво, вивчення чого-н., війну, гру, доповідь, дослідження, екзамен, жнива, життя, заняття, збори, курси, мітинги, наступ, організацію чого-н., оранку, переговори, читання, уроки; боротися, будувати, вивчати що-н., відвідувати, грати, орати, писати, сміятися, читати, шити; завтра, 5 червня, цього року, у понеділок; акуратно, безуспішно, вдало, відразу, впевнено, гаряче, голосно, від душі, захоплено, із зусиллям, легко, моментально, офіційно, пристрасно, раптом, успішно, фальшиво, швидко. Починати привітанням ~  закінчувати прощанням.
Одне кінчати, друге починати - говорити безладно, перескакуючи з одного на інше.
Відкрити вогонь по беззбройному парламентеру - так могли вчинити тільки фашисти. Розбоєм вони починали, разбоєм і кінчали (О. Гончар). За балконом починалося небо, а в кімнаті кінчався світ. Формалізм починається там, де кінчається думка (В. Симоненко).
Починатися //розпочинатися ~ закінчуватися, розпочинати ~ закінчувати; розпочинати ~ довершувати //завершувати, стартувати ~ фінішувати Пор. ще: ПОЧАТКОВИЙ ~ КІНЦЕВИЙ, ПОЧАТОК ~ КІНЕЦЬ, СПОЧАТКУ ~ ПОТІМ