-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заверну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заверні́мо, заверні́м
2 особа заверни́ заверні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заверну́ завернемо́, заверне́м
2 особа заверне́ш завернете́
3 особа заверне́ заверну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заверну́в заверну́ли
жін.р. заверну́ла
сер.р. заверну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заве́рнутий
Безособова форма
заве́рнуто
Дієприслівник
заверну́вши

Словник синонімів

ЗАХО́ДИТИ (приходити куди-небудь, до кого-небудь ненадовго, мимохідь), ЗАБІГА́ТИрозм., ЗАВЕРТА́ТИрозм., ЗАСКА́КУВАТИрозм., ЗАЛІТА́ТИрозм., ЗАНИ́КУВАТИдіал. - Док.: зайти́, забі́гти, заверну́ти, заско́чити, залеті́ти, зани́кнути. День у день, вечір у вечір заходить він до своїх родичів; з тобою поговорить, дітей приголубить; хоч на годинку забіжить і твою душу наче сонцем освітить (П. Куліш); В поміщицьких садибах, куди Юрій завертав, щоб погодувати коня,.. господарів уже не заставав (П. Кочура); Після монастиря медвинці з тиждень прожили в тривожних нахололих лісах, зрідка по ночах заскакуючи в село (М. Стельмах); - Нікого тут нема?.. - Зараз - ані лялечки! Але, буває, червоні козаки залітають на хутір: то поїсти, то вівса.. для коней взяти (М. Стельмах). - Пор. вбіга́ти, 1. відві́дувати, наві́датися.
ПОВЕРТА́ТИ (змінювати напрямок свого руху, робити поворот), ЗВЕРТА́ТИ, ВЕРНУ́ТИ, БРА́ТИрозм., ЗАБИРА́ТИрозм., СКРУ́ЧУВАТИрозм., ВОРОЧА́ТИдіал.; ПІДВЕРТА́ТИ, ЗАВЕРТА́ТИрозм., ПРИВЕРТА́ТИрозм. (підходячи, під’їжджаючи до когось, чогось); ПОВЕРТА́ТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ (в інший, протилежний бік). - Док.: поверну́ти, зверну́ти, верну́ти, узя́ти[взя́ти], скрути́ти, підверну́ти, заверну́ти, приверну́ти, поверну́тися, оберну́тися. Я повертаю в зелений ряд огородини та птиці (І. Нечуй-Левицький); Саме тут Данилові було звертати до вітряка (А. Головко); - Та куди ти, чортяка б тебе взяла, вернеш? - розлючено гримнув дядько і щосили смикнув віжками (О. Досвітній); - Як увійдеш, бери направо, третя кімната (А. Хижняк); Катер у супроводі міноносця, не доходячи молу, почав забирати ліворуч (П. Панч); Стефа бере Дарку під руку і вони скручують зразу праворуч до парку (Ірина Вільде); [Химка:] Коли так, то я й піду від вас.. [Іван:] Ні, ні... стій... не ходи. Ворочай назад! (Панас Мирний); Підвернувши до ґанку, він ледве зсунувся з мокрої конячини, геть знеможений (Я. Баш); Було, кажуть, на цьому місці велике село, що робило списи запорожцям. І коли мандрували козаки на Січ, то завертали сюди, щоб запастися списами (О. Гончар); Заходить сонце. Чумаки привертають до гіллястого дуба, запалюють огонь (В. Самійленко); Він повернувся, він мусив повернутися в протилежний бік і тихо посунув геть (В. Підмогильний); [Прісцілла:] Я піду! (Іде, але обертається, припиняючись на ході) (Леся Українка).
ПОВЕРТА́ТИСЯ (іти, їхати і т. ін. назад звідкись), ВЕРТА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИрозм., ВЕРТА́ТИрозм., ЗАВЕРТА́ТИрозм.,ЗАВЕРТА́ТИСЯрозм., ЗВЕРТА́ТИзаст. - Док.: поверну́тися, верну́тися, поверну́ти, верну́ти, заверну́ти, заверну́тися, зверну́ти. Повертався я з чужини, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (П. Грабовський); Ми ще повернемось бодай - ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні (В. Стус); Вона в той час сподівалась брата й догадувалась, що то брат вертається додому (І. Нечуй-Левицький); Він знову повертав на Україну. Була весна 1845 року (О. Іваненко); Вертала [Інна] електричкою уже надвечір (В. Дрозд); Як примандрували до зеленого бору: "От тепер, дівчино, завертайсь додому!" (пісня); [Гурт:] Пошли ж тобі, Боже, Найщасливіший путь, Щоб благополучно і додому звернуть (М. Кропивницький).

Словник фразеологізмів

глузд за ро́зум заверта́є (заверну́в) у кого і без додатка. Хто-небудь не може нормально мислити, діяти. — Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (І. Котляревський).