-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заванта́жувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заванта́жуймо
2 особа заванта́жуй заванта́жуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заванта́жуватиму заванта́жуватимемо, заванта́жуватимем
2 особа заванта́жуватимеш заванта́жуватимете
3 особа заванта́жуватиме заванта́жуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заванта́жую заванта́жуємо, заванта́жуєм
2 особа заванта́жуєш заванта́жуєте
3 особа заванта́жує заванта́жують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заванта́жуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заванта́жував заванта́жували
жін. р. заванта́жувала
сер. р. заванта́жувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заванта́жуваний
Безособова форма
заванта́жувано
Дієприслівник
заванта́жувавши

Словник синонімів

ВАНТА́ЖИТИ (поміщати, класти вантаж на віз, машину, судно тощо; наповнювати щось вантажем), НАВАНТА́ЖУВАТИ, ГРУЗИ́ТИрозм. рідко,ЛАДУВА́ТИ діал.; ЗАВАНТА́ЖУВАТИ, ЗАГРУЖА́ТИ розм. рідко (перев. заповнювати вантажем). - Док.: пованта́жити, наванта́жити, погрузи́ти, наладува́ти, заванта́жити, загрузи́ти. Вкладають [яблука] у ящики. Тут же їх забивають і вантажать на машини, на підводи (А. Головко); Вагони всі розчинені. Моторні люди навантажували на вози мішками цукор (Я. Качура); Кухарі навантажили хури харчами (І. Нечуй-Левицький); - Чи ви там палубу драїли, чи вугілля грузили? (В. Кучер); - Збереш ватагу добрих хлопців,.. і гайда на колію, - ліс ладувати (І. Муратов); Посідали на коні татарські вояки, завантажили вози награбованим добром (А. Хижняк); - Як загрузять ешелон, бери своїх хлопців.. Правитимеш хліб до самого місця (О. Гончар).
НАВАНТА́ЖИТИкого, чим, що на кого, розм. (доручити кому-небудь якусь роботу, виконання якихось обов’язків і т. ін.), НАВ’Ю́ЧИТИщо на кого, підсил. розм.;ЗАВАНТА́ЖИТИкого чим (забезпечити когось роботою в належному або надмірному обсязі); НАВАЛИ́ТИщо на кого, підсил. розм.,ЗАВАЛИ́ТИкого чим, підсил. розм., перев. із сл. робота (дати комусь багато завдань, доручень, примусити виконувати щось обтяжливе). - Недок.: наванта́жувати, нав’ю́чувати, заванта́жувати, нава́лювати, зава́лювати. - Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Яновський); О. І. Білецького нерідко завантажували укладанням різних хрестоматій з історії світової літератури, світового та українського театру (Ю. Мартич); [Наталя:] У мене до вас маленька справа. [Ярчук:] Наваліть на мене хоч цілу гору... (І. Микитенко); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (А. Хорунжий). - Пор. 1. доруча́ти.