-1-
іменник чоловічого роду, істота
(завідувач) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний зав за́ви
родовий за́ва за́вів
давальний за́вові, за́ву за́вам
знахідний за́ва за́вів
орудний за́вом за́вами
місцевий на/у за́вові, за́ві на/у за́вах
кличний за́ве за́ви

Словник синонімів

ЗАВІ́ДУВАЧчого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙчим, рідше, ЗАВрозм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬдіал.Потім з’явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Собко); Його кликав у Сухумі дядько, обіцяючи влаштувати завідуючим фотоательє (О. Донченко); Потім за рік її [Софійку] поставлено на зава дитколектора, й їй тепер уже не здалося це чимось дивним (Л. Смілянський); А ось одного разу старшина привіз із собою не саму комісію, а ще й Юхима Івановича, завідателя міністерської двокласної школи (І. Микитенко). - Пор. керівни́к.