УПЕ́РТИЙ[ВПЕ́РТИЙ] (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙрозм.,УГУ́РНИЙдіал.,ОГУ́РНИЙдіал.,ПЕНЯКУВА́ТИЙдіал.;ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАПЕ́КЛИЙ, КЛЯ́ТИЙрозм.,ЗАБІСО́ВАНИЙрозм. заст. (особливо упертий); МІДНОЛО́БИЙзневажл. (безглуздо упертий). Народився й жив [Святослав] таким, як і батько його Ігор, - упертим, твердим, зухвалим (С. Скляренко); Федір добре знав свого батька - непоступливого, затятого, не схильного прощати нікому (А. Головко); Він вирішив було пошукати інших шляхів до зближення з непіддатливою циганкою (Д. Ткач); Гаркуша незабаром повертався знову, люто умовляючи неподатливих отаманів (О. Гончар); Цей нарід незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Лесь Мартович); Палазя була й краща за Надезю й не така натуриста (І. Нечуй-Левицький); А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні (І. Франко); Що лютіше карали [фашисти],то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (В. Козаченко); - Такого запеклого індивіда, як ти, я давно не бачив! - признається Хома (О. Гончар); - Звали того денщика Стьопкою. І клятий же був такий: що йому вже не доставалося, як не бив його охвецер [офіцер], - нічого не помага (Панас Мирний); Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко). - Пор. 1. непокі́рний.