ПРИТУ́ЛОК (місце, де можна перебути певний час, відпочити, розважитися тощо), ПРИСТАНО́ВИЩЕ, ПРИ́СТАНЬперев. поет., ПРИЧА́Лперев. поет., ПРИСТА́НИЩЕрозм.,ПРИСТАНО́ВИСЬКОрозм., ОСІ́ДОКрозм., ОБИ́ТЕЛЬзаст., поет., ПРИХИ́ЛИЩЕзаст., ПРИЮ́Тзаст., ЗАБІ́Гзаст., ПРИТУ́ЛИСЬКОдіал., ПРИ́ВІДдіал., ПРИТИ́Ндіал., ПРИ́ШИБдіал.Четвертий день я лежу в полковому лазареті - останньому притулку гнаних і невиспаних.. страдників з голими мізками (Ю. Андрухович); І лишилася з Тересем тільки сестра й дочка Іринка. Юнаки обрали його дім своїм пристановищем (Т. Масенко); [Гайворон:] Поїдеш? [Курінний:] Тут мені робити нічого... [Гайворон:] Знову будеш шукати якоїсь пристані? (М. Зарудний); Хай іншим тихі пристані й причали У снах ввижаються,- а Ви ніде Легкого не шукаєте спокою (М. Рильський); І довелось колись мені В чужій далекій стороні Заплакать, що немає роду, Нема пристанища, господи! (Т. Шевченко); За Бахчисараєм є християнське село Мангуш, може, там знайдеш собі пристановисько (Р. Іваничук); - Ось як впишусь до старечого цеху в Миргороді та знайду осідок - візьму учня (Ф. Бурлака); Він вайлуватий, не дуже говіркий, хоч іноді різкий на слово, безтямно закоханий в ліси і в книги, молодий аспірант, якому пророчили тиху наукову обитель (С. Журахович); А як поставимо хату, то все-таки буде хоч абияке прихилище (Словник Б. Грінченка); Один доброзичливий дядько підхопив його одного разу, самотнього, посадовив на воза й довіз аж до міста. - Оце, хлопче, тут тобі станція,- сказав він до Альоші. - Приют (І. Микитенко); Мала [дівчина] з якихось причин втратила дах над головою і тепер шукає собі притулиська на ніч (Ірина Вільде); - Мене всі прочани знають з усього світу, я їм усім даю привід у Києві (І. Нечуй-Левицький); Смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо нема для неї притину на землі (О. Стороженко); Була вже ніч, а він, голодний і без грошей, не знав, куди податись, де знайти собі пришиб, хоч гинь (переклад М. Лукаша). - Пор. 2. житло́.