забуття 1 значень

-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний забуття́  
родовий забуття́  
давальний забуттю́  
знахідний забуття́  
орудний забуття́м  
місцевий на/у забутті́  
кличний забуття́*  

Словник синонімів

ДРІМО́ТА (напівсонний стан), НАПІВСО́Н, ПІВСО́Н, НАПІВ’Я́ВА, ДРІ́МКИрозм.,фольк.,ДРІМЛИ́ВИЦІфольк.,ДРЕ́МАзаст.;ЗАБУТТЯ́ (неповний, нездоровий сон). Він очі заплющує і поринає В дрімоту, в півсон (Л. Первомайський); Зусиллям волі Калачов вирвав себе з стану напівсну (Ю. Збанацький); Соньки-дрімки з колисоньки, Добрий розум в головоньки (пісня); - Чи є у вас крикливиці?.. - Ні, нема крикливиців, а є сонливиці та дрімливиці (Панас Мирний); Весь сон одігнали [соловейки], усю дрему й мару (Марко Вовчок); Лежав дуже довго на канапі в забутті, але не міг ні заснути, ні мислити (В. Підмогильний).
ЗАБУТТЯ́ (втрата пам’яті про кого-, що-небудь), НЕПА́М’ЯТЬ. Можна в розлуці друга згубити - прийде з роками час забуття ... Можна без хліба в світі прожити, а без Вітчизни - згіркне життя (Д. Луценко); Все відійшло в минуле і вже ледь затьмарилось забуттям (Л. Дмитерко); У непам’ять не відійдуть солдати, які впали в розповні літ і сил, віддали за день нинішній найдорожче - щастя бути на землі (з газети).
НЕПРИТО́МНІСТЬ (непритомний стан; втрата свідомості), БЕЗПА́М’ЯТСТВО, БЕЗПА́М’ЯТТЯрідше,НЕПА́М’ЯТЬ, НЕСТЯ́МАрозм., НЕТЯ́МАрозм.; ЗАБУТТЯ́ (неповна втрата свідомості); ЗОМЛІ́ННЯ. - Глибока непритомність, вивих плеча, можливо, тріснула ключиця, - повідомляє лікар (І. Багмут); Петрик метався в безпам’ятстві (Ю. Збанацький); Сержант кинувся.., тяжко застогнав і знову впав у нестяму (І. Ле); Остап не спав, а лиш часом, на кілька хвилин, западав у нетяму (М. Коцюбинський); Скільки днів і ночей тривало маячливе його забуття? Опритомнів [Яресько] уночі, в похмурому бараці (О. Гончар). - Пор. запа́морочення.

Словник антонімів

БЕЗСМЕРТЯ ЗАБУТТЯ
Вічне існування, буття кого-н., чого-н. в пам’яті людей, вічність, безсмертність, невмирущість. Існування, буття кого-, чого-н. в короткому часі, короткочасність.
Вічне безсмертя ~  повне забуття. Безсмертя ~  забуття чийого-н. вчинку, подвигу, чиєї-н. слави. Здобути собі безсмертя ~  забуття. Увійти в безсмертя ~  відійти в забуття. Кого-н. чекає безсмертя ~  забуття, короткочасність пам’яті.
І  Вічна слава, безсмертя чекає борців за волю України, а в забуття кануть її зрадники (З газет). І якщо вже говорити про безсмертя, то мистецтво стоїть до нього найближче... Мистецтво - це невигублений слід людства, його злети, його верхогір’я, на яких панує дух перемоги над смертю, дух незнищенності (О. Гончар).
Безсмертний ~забутий, безсмертність ~забуття; вічність ~короткочасність, невмирущість ~забуття, невмирущий ~забутий
ЗАБУВАТИ ПАМ’ЯТАТИ
Переставати пам’ятати кого-н., що-н. Зберігати в пам’яті кого-н., що-н.
Забувати ~  пам’ятати адресу, батька, вірш, дорогу, ім’я, його, матір, назву, клас, людину, минуле, обличчя, образ, слово, учителя, факти; про друга, про знайомого, про минуле, про свої обов’язки; взяти що-н., зайти куди-н.; записати що-н., передати що-н., попередити кого-н. Обіцяти, просити забувати ~  пам’ятати що-н., випадково, легко, раптово, швидко, завжди, постійно, рідко, часто. Забувати ~  пам’ятати (з підрядною частиною речення), щоб відбулося що-н., щоб зробити що-н.
Забувати про все на світі - ні про що інше не думати ~  пам’ятати про все на світі - нічого не забувати.
Пам’ятаєш, коли я приїздив, ти хотів мене за вуса посмикати? - Пам’ятаю, як ви й на коні мене вчили сидіти... - Таки не забув! - прояснів посмішкою Палій (Ю. Мушкетик).
Забування ~ запам’ятовування, забуття ~ пам’ять Пор. ще: ЗАБУВАТИ ~ ПРИГАДУВАТИ
ЗАБУВАТИ ПРИГАДУВАТИ
Переставати пам’ятати кого-, що-н. Поповнювати події, факти минулого в пам’яті.
Забувати ~  пригадувати адресу чию-н., дещо, вірш, голос, горе, дітей, дитинство, епізод, зміст, ім’я, його, матір, мелодію, минуле, молодість, нещастя, номер телефону, оповідання, очі, пересторогу, пісню, пораду, розмову, якийсь час; взяти що-н., зайти куди-н., розповісти що-н., сказати що-н. Намагатися, обіцяти, хотіти забути ~  пригадати що-н. без труднощів, випадково, відразу, легко, несподівано, постійно, раптом, рідко, швидко, часто. Забувати ~  пригадувати (з підрядною частиною речення), що щось потрібно зробити, що потрібно відправити кого-н.
Прощай, Нимидоро! Згадуй мене, моє серце, вірними словами та дрібними сльозами, а я тебе, поки живий буду, довіку не забуду (I. Нечуй-Левицький). Коли до нього приїздять товариші з полігона і після спеки розкошують тут свіжою водою з колодязя, не забуває молодий Горпищенко весело згадати добрим словом того свого невідомого пращура, який цей колодязь викопав у степу (О. Гончар).
Забування ~ пригадування, забуття ~ згадка, забутий ~ згаданий Пор. ще: ЗАБУВАТИ ~ ПАМ’ЯТАТИ