забуртувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | забуртува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | забурту́ймо | |
2 особа | забурту́й | забурту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | забурту́ю | забурту́ємо, забурту́єм |
2 особа | забурту́єш | забурту́єте |
3 особа | забурту́є | забурту́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | забуртува́в | забуртува́ли |
жін.р. | забуртува́ла | |
сер.р. | забуртува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
забурто́ваний | ||
Безособова форма | ||
забурто́вано | ||
Дієприслівник | ||
забуртува́вши |