забурити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | забури́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | забурі́мо, забурі́м | |
2 особа | забури́ | забурі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | забурю́ | забуримо́, забури́м |
2 особа | забури́ш | забурите́ |
3 особа | забури́ть | забуря́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | забури́в | забури́ли |
жін.р. | забури́ла | |
сер.р. | забури́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
забури́вши |