забунтувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив забунтува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   забунту́ймо
2 особа забунту́й забунту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа забунту́ю забунту́ємо, забунту́єм
2 особа забунту́єш забунту́єте
3 особа забунту́є забунту́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. забунтува́в забунтува́ли
жін.р. забунтува́ла
сер.р. забунтува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
забунтува́вши