заблювати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | заблюва́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | заблю́ймо | |
2 особа | заблю́й | заблю́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | заблю́ю | заблю́ємо, заблю́єм |
2 особа | заблю́єш | заблю́єте |
3 особа | заблю́є | заблю́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | заблюва́в | заблюва́ли |
жін.р. | заблюва́ла | |
сер.р. | заблюва́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
забльо́ваний | ||
Безособова форма | ||
забльо́вано | ||
Дієприслівник | ||
заблюва́вши |