-1-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний заблу́да заблу́ди
родовий заблу́ди заблу́д
давальний заблу́ді заблу́дам
знахідний заблу́ду заблу́д
орудний заблу́дою заблу́дами
місцевий на/у заблу́ді на/у заблу́дах
кличний заблу́до заблу́ди

Словник синонімів

ПО́МИ́ЛКА (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), ХИ́БА, ПОГРІ́ШНІСТЬ, ПО́ХИБКАрозм.,ПРОВИ́НАрозм., ЛЯ́ПСУСкнижн. розм.,АБЕРА́ЦІЯ книжн.,БЛУД діал.;НЕТО́ЧНІСТЬ, УПУЩЕННЯ, ЗА́БЛУД[ЗАБЛУ́ДА]розм. (неправильна думка, відхилення від істини, норми); ОПИ́СКА, О́ГРІ́Х (у тексті). Я ще не знав правил і тому, як мені здавалось, не робив помилок (О. Довженко); Багато хиб, доробку надто мало Я залишаю по своїм житті, І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (М. Рильський); Очі його світилися тихою радістю, коли говорив: "Здається, в сьогоднішньому номері - жодної похибки" (С. Журахович); - Шкода, що раніше не поставили твій звіт. Наша провина! (О. Донченко); Він почував, що справді зробив ляпсус, не подумавши про присутність управителя (І. Кулик); Через своєрідну аберацію внутрішнього зору лікпомові уявлялось, що він чимраз вище підноситься над людьми (В. Підмогильний); І кождий блуд слізьми я полоскав, І топтано мене, і гнано, й клято (І. Франко); - Коли є в моїх словах неточність яка, поправте (А. Головко); Цей храм, цей свідок заблуду людського, Бездушная будова, що звели Такі ж, як я, створіння ефемерні, І той переживе віків багато (В. Самійленко); Кожна описка Толстого - це вже деталь творчого життя одного з російських геніїв (О. Кундзич); Свої рідкі огріхи мовні Мирославанамагалася виправляти сама (І. Волошин). - Пор. 1. недо́гляд.
ПРИБЛУ́ДАрозм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДАрозм., ЗАХО́ЖИЙ[ЗАХО́ЖАж.]розм., ПРИПЛЕ́НТАЧрозм., ЗАБЛУ́ДАзневажл., ЗАБРО́ДАзневажл., ЗАВОЛО́КАперев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКОзневажл.; ПОТЕРЧА́зневажл. (загублена або взагалі чужа дитина, що пристала до когось). - Кожен приблуда такий, заблукавши до нас на Ітаку, До господині приходить моєї й плете небилиці (переклад Бориса Тена); Ситник привозив Родимові меди. Знався на нелегкому вмінні ситити це питво, високо ціниме і князями та боярами, і купцями-зайдами (П. Загребельний); Хтось снує уподовж вулиці.. Хто ж то такий?Може, захожий відкіля, що не второпа, куди йому повернути? (Г. Квітка-Основ’яненко); - Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох, бо осідку не мали: приплентачі, перекотиполе... (С. Добровольський); Чи у тебе встиду-сорому нема, Що тебе заблуда кожний обніма? (Л. Первомайський); Не пить забродам з наших рік води (М. Терещенко); Горе мені на чужині, Зовуть мене заволокою (пісня); Того, що стріляв, схопило кілька рук.., всі пізнавали рудого фельдшера, підступного приблудька (Ю. Яновський); - А отсі голопуп’ята - то королівські діти?Тьфу, та й погані ж потерчата! (І. Франко).