-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заби́ймо
2 особа заби́й заби́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заб’ю́ заб’ємо́, заб’є́м
2 особа заб’є́ш заб’єте́
3 особа заб’є́ заб’ю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заби́в заби́ли
жін.р. заби́ла
сер.р. заби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заби́тий
Безособова форма
заби́то
Дієприслівник
заби́вши

Словник синонімів

ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИрозм.; ЗАЛИВА́ТИ (рідиною); ПРИТО́ПТУВАТИ (ногою); ЗАБИВА́ТИ (різкими рухами, ударами); ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ (дуючи на вогонь). - Док.: загаси́ти, згаси́ти, погаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], затуши́ти, потуши́ти, притуши́ти, зали́ти, залля́тирідшепритопта́ти, заби́ти, заду́ти. Спокійна й тиха Мар’яна підходить до свічника і гасить на ньому одну за одною всі свічки (А. Шиян); Випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний); В сінях згасили світло (М. Коцюбинський); Погасив я вогонь мерщій, притоптав, піском закидав (С. Журахович); Пригасив цигарку хлібороб (М. Рудь); Метушаться люди коло вогню, намагаючись вгасити його (М. Коцюбинський); На Гарасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (П. Кочура); Полум’я ще було невелике, притушити було б можна (А. Кримський); - Я думав, що ви, пустуючи, наробили пожежі, та оце прибіг заливать (І. Нечуй-Левицький); Вогонь злизує все: покоси, траву під ними.. Його не відразу вдається забити (Ю. Мушкетик); Свічку цього разу задула вже сама господиня (П. Панч).
ЗАБИВА́ТИ (б’ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь), ВБИВА́ТИ[УБИВА́ТИ], ЗАГАНЯ́ТИ, ВГАНЯ́ТИ[УГАНЯ́ТИ], ЗАГОРО́ДЖУВАТИрозм., ЗАСА́ДЖУВАТИрозм. (різко, із силою). - Док.: заби́ти, вби́ти[уби́ти], загна́ти, ввігна́ти[увігна́ти], загороди́ти, засади́ти. Дубіючи в крижаній воді, забиває [Іван] обухом кілля (О. Гончар); Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її у формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув наних тоненький дріт (Ю. Смолич); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням, приємно йому дивитись, як спритно.. орудує молотком лобатий комишанець, як він, підхопивши цвях, легким і несхибним ударом.. заганяє його в дерево (О. Гончар); Розлютився Змій, б’є знову Івана - вганяє його в залізний тік по коліна (А. Шиян); Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати, кортіло загородити собі ножа в груди, хотілося лежати в домовині під землею з почуттям виконаного обов’язку (Ю. Яновський).
ЗАВА́ЛЮВАТИ (кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь), ЗАКИДА́ТИ, ЗАГОРТА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ЗАХАРА́ЩУВАТИ (сміттям, мотлохом); ЗАГРОМА́ДЖУВАТИрозм. (чимось великим, громіздким); ЗАСИПА́ТИ, ЗАБИВА́ТИ (снігом шлях і т. ін). - Док.: завали́ти, заки́дати, загорну́ти, привали́ти, пригорну́ти, захара́стити, загрома́дити, заси́пати, заби́ти. - Завалювали [фашисти] виходи, викурювати нас намагались, навіть отруйні гази пускали. Та тільки катакомби несходимі, всіх виходів не завалиш, а всіх партизанів не переб’єш (Ю. Збанацький); Пожартілько змів хлівець та й годі, - далі не дали йому розійтися, - залили водою, закидали землею (Панас Мирний); Сніг наче ждав, коли загорнуть яму, і навскісно почав падати на землю (М. Стельмах); Дубовик кинув у яму під дуб пляшку з документом, швидко пригорнув її землею (Г. Епік); На возах, крім боєприпасів, ще чимало місця захаращувало й особисте майно бійців та офіцерів роти (О. Гончар); Багато речей загромаджувало собою кімнату (А. Шиян); Білою порошею пролітає над землею вихряна зима, засипає снігом поля, села, замітає шляхи (І. Цюпа).
ЗАГЛУША́ТИ (робити звук нечутним або менш чутним), ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ГЛУШИ́ТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ, ПРИТИ́ШУВАТИ, ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ, ПРИТЛУМЛЯ́ТИрозм., ТЛУМИ́ТИрідше, ПРИГОЛО́МШУВАТИрідко; ЗАБИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПЕРЕБИВА́ТИ, ПЕРЕКРИ́КУВАТИ (один звук іншим). - Док.: заглуши́ти, приглуши́ти, прити́шити, притлуми́ти, затлуми́ти, приголо́мшити, заби́ти, покри́ти, перекри́ти, переби́ти, перекрича́ти. Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами і так верещали, що заглушали навіть шум плавнів (М. Коцюбинський); Охрім ішов тихими коридорами, по чистих пухнастих килимах, що заглушували кроки (В. Кучер); Вітер не давав говорити, - він викрадав слова, уривав фрази, глушив або перекручував звуки розмови (М. Трублаїні); Туман приглушував звуки. Бійці йшли безшумно, немов тіні (Я. Качура); Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Леся Українка); Літній вечір спускався сивим соколом додолу, прохолоджував зрошених потом бадіків, приголомшував співи .. пастухів (Марко Черемшина); Як грюкне з шести гармат вибух - громом забив враз його голос (М. Старицький); Крики гайвороння покривали всі інші голоси надвечірнього степу (О. Ільченко); Говорила Антоніна Петрівна, й голос її, глибокий, оксамитовий, перекривав легенький гамір за столом (Є. Гуцало); Гук оркестру зверху на бульварі перебивав гук музик внизу, коло літнього театру (І. Нечуй-Левицький).
ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. - Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Яновський); Ми не кували другим кайдани, Чужої не нищили волі! (М. Старицький).
НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́розм.,НАТОПТА́ТИрозм.,ЗАБИ́ТИрозм.,ЗАГАТИ́ТИрозм.,НАТОВКМА́ЧИТИрозм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИрозм.,НАБЕ́ХКАТИрозм.,НАТИ́СКАТИрозм. (безладно, жужмом); НАПАКУВА́ТИ (звичайно про певне вмістище на зразок валізи, шафи тощо або приміщення); НАЧИНИ́ТИ (гільзу - порохом, снаряд - зарядом і т. ін.). - Недок.: набива́ти, нато́птувати, забива́ти, зага́чувати, натовкма́чувати, напиха́ти, напако́вувати, начиня́ти[начи́нювати]. Кирило.. витяг люльку і почав набивати (Панас Мирний); Набити в подушку пір’я; - То я книжками так натовк свої валізи (Т. Масенко); Дід натоптував у ящик сіна (Григорій Тютюнник); - А я довго при батькові не буду.., - безжурно говорить Клим і до самого краю забиває рот немудрою закускою (М. Стельмах); - І де ви.. свої книжки діватимете? Всю хату загатили (М. Стельмах); Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (І. Кочерга); - О, людино! - загримів він до Романа. - Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. (О. Гончар); Три сапети напакував дід Омелько (З. Тулуб). - Пор. вклада́ти, 1. накла́сти.
НАПО́ВНИТИ (про людей, тварин - зайняти весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИпідсил.,НАВОДНИ́ТИпідсил.,ЗАЛИ́ТИ[ЗАЛЛЯ́ТИрідше]підсил.,ЗАТОПИ́ТИпідсил.,ЗАБИ́ТИпідсил.розм.,ЗАГАТИ́ТИпідсил.розм.,ЗАПОЛОНИ́ТИпідсил.рідше, ЗАПРУДИ́ТИпідсил.рідше. - Недок.: напо́внювати[наповня́ти], запо́внювати[заповня́ти], спо́внювати[сповня́ти], перепо́внювати[переповня́ти], по́внитипоет.наво́днювати[наводня́ти], залива́ти, зато́плювати[затопля́ти], забива́ти, зага́чувати, заполо́нювати[заполоня́ти], запру́джувати. Поранені наповнили все місто (О. Довженко); Натовп викотився із станції, заповнив невеличкий перон (О. Десняк); Відвідувачі сповнювалиїдальню (М. Трублаїні); Весело щебетали пташки, вони, здавалось, переповнили всі кущі (А. Трипільський); Вони [жителі] наводнили всі вулиці і провулочки маленького містечка (О. Іваненко); Раптом овеча отара залляла вулицю (М. Коцюбинський); Від самого ранку заливали, затісняли, затоплювали череди, ряди, полки волів, корів, овець усі шляхи, вулиці, площі (І. Франко); Двір на Горі й усі кінці забили люди (С. Скляренко); Загатили [козаки] весь майдан народом до церковної огорожі й до самого ганку волості (С. Голованівський); [Тірца:] Набіжать шакали від пустині, заполонять зруйновану обору (Леся Українка); Натовп запруджував вулицю від стіни до стіни (П. Панч). - Пор. 2. наби́тися.
УБИ́ТИ[ВБИ́ТИ] (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ[ЗАСТРІ́ЛИТИ], УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИТИ], ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ]розм., УСТРЕ́ЛИТИ[ВСТРЕ́ЛИТИ]розм., УКЛА́СТИ[ВКЛА́СТИ]розм., ПОКЛА́СТИрозм., ПОЛОЖИ́ТИрозм., СКОСИ́ТИрозм., ПОСІ́КТИрозм., ПІДТЯ́ТИрозм., ПРИСТУ́КНУТИрозм., ПРИКІ́НЧИТИрозм., КІНЧИ́ТИрозм., ПОКІ́НЧИТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм., РІШИ́ТИрозм., УКОЛО́ШКАТИ[ВКОЛО́ШКАТИ]розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИрозм., УКЛА́НДАТИдіал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ[ПІДСТРІ́ЛИТИ], ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). - Недок.: убива́ти[вбива́ти], би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати[застрі́лювати], уража́ти[вража́ти], вали́ти, угро́блювати[вгро́блювати], сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати[підстрі́лювати], підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. - Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); [Макар:] Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); - Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її [Ярину] досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); - Рішу її зараз! - І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); - Що ви зробите з заложниками? - Шльопнемо (Л. Первомайський); - Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його [панича] укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде [Андрій] рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); - Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). - Пор. умертви́ти.

Словник фразеологізмів

[аж] дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко).

[аж] дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко).

[аж] дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко).

забива́ти / заби́ти ба́ки кому і без додатка. 1. Розмовами, балачками відвертати чиюсь увагу від кого-, чого-небудь. Нема чого забивати баки тривіальними фразами та банальними, непотрібними думками (Леся Українка); [Панас (до Сокуренка):] Читав? Чи це насправжки, чи, може, туману напускаєш? Може, так тільки хочеш .. баки забить? (М. Кропивницький).

2. Не давати кому-небудь сказати щось; доводити до отупіння, затуркувати. З себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик гострий,— кожному забиває баки (Б. Грінченко); Попробував би [хто-небудь] що брехнути, так так баки і заб’ють, і вже з брехунів ніяк не вийдеш (Г. Квітка-Основ’яненко).

заби́ти [собі́] в го́лову що. Прийшовши до якихось переконань, поглядів, намірів і т. ін. (перев. неправильних), вперто дотримуватися їх. Він [Гриць] був не з тих, що, раз забивши що в голову, довіку тому слугують, готові стати проти всього світу за те, що вони думають, у що вірять (Панас Мирний); Ще забила [Горпина] собі в голову, що вже не побачить на цім світі сина (Грицько Григоренко).

заби́ти в кайда́ни (в коло́дку) кого і без додатка, заст. Позбавити кого-небудь волі, наклавши кайдани (колодку). Поляки впіймали й молодого Кизима і забили в кайдани. Але козацька справа ще не загинула (І. Нечуй-Левицький); Він, Чорний, не мав наміру поступатися. Та й вої його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити (Д. Міщенко).

заби́ти в кайда́ни (в коло́дку) кого і без додатка, заст. Позбавити кого-небудь волі, наклавши кайдани (колодку). Поляки впіймали й молодого Кизима і забили в кайдани. Але козацька справа ще не загинула (І. Нечуй-Левицький); Він, Чорний, не мав наміру поступатися. Та й вої його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити (Д. Міщенко).

забива́ти / заби́ти го́лову чим. 1. Обтяжувати себе піклуванням, турботою і т. ін. про когось, щось. [Дубов:] Я пробуду у відрядженні не більше тижня, а ви дивіться, щоб у нас тут було все гаразд. А більше нічим не забивайте собі голову (М. Ю. Тарновський).

2. Перевантажувати думки, пам’ять, свідомість чим-небудь зайвим, непотрібним. До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці. Я, підскакуючи, ходив по місту, дивився на море й забивав голову різною романтикою (Ю. Яновський).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

вбива́ти (забива́ти) / вби́ти (заби́ти) клин між ким, кому і без додатка. Роз’єднувати, сварити кого-небудь між собою. — Спить і уві сні бачить, як нашу дружбу порушити, клин між нами вбити (В. Собко); — Нікому не вдасться вбити клин і розколоти дружбу цих двох талановитих юнаків (З газети); — Як забити вам клин, Все докопується, Бо від заздрощів він Ледь не лопається (Д. Білоус).

заби́ти клин у го́лову (у ті́м’я) кому. Викликати у когось певні думки, прагнення, бажання і т. ін. Своїми словами “Ви мусите щось написати про гуцулів” забили Ви мені клин у голову, вони не дають мені спокою, тільки що я зробить годен за 10 днів (М. Коцюбинський); Питання це [відібрати землю] забило клин у тім’я Романові, але він .. заспокоїв себе: “Якось воно буде! Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка!” (М. Коцюбинський).

забива́ти / заби́ти козла́. Грати в доміно. Всі любили на Дніпропетровському агрегатному заводі .. “забивати козла” (З газети); — Ходімо до мене,— запропонував Серпень ..— Я в купе сам. Козла заб’ємо (Ю. Мушкетик). козла́ позабива́ти (якийсь час). [Василь Панасович:] До пенсії лишилось кілька днів... [Печений:] Козла позабивати захотіли? (О. Підсуха).

забива́ти / заби́ти па́мороки кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось, вводити в оману. — Що ви, добродію, памороки забиваєте темним селянам! — вигукнув він із запалом до Барацького.— Самі поводитесь, як злодій, і хочете в своє злодійство селян вплутати (О. Слісаренко); [Морозиха:] Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім забило памороки. Жируєш ти! (М. Кропивницький); // Знесилювати фізично. Моя робота зовсім забиває мені памороки, бо дуже її багато (В. Самійленко); Хіба ж бідній жінці не заб’ють памороки? Як воно ж і курча, і кача, і порося, і теля... і натопи, і навари... (О. Ковінька).

2. тільки док., кому, безос. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Віталій вмить зустрів серед натовпу саме особу, яку уздріти хотів. Аж пекло Віталика, аж памороки йому забило від того, що він побачив (О. Гончар); Ось і Ковалиха поряд і зразу починає: — Чи мені памороки забило? Чи вже з розуму вижила? (С. Журахович).

3. Завдаючи ударів, побоїв, позбавляти кого-небудь розуму, притомності і т. ін. Там п’яний батько, .. прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця, геть заб’є йому памороки, навіки придуркуватим зробить (М. Коцюбинський); Я,— сказав Туркевич,— забив йому памороки, стукнув двічі по тім’ю (М. Рудь). па́мороки заби́то кому. Ех братчики! Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. Коли ж се в світі видано, щоб випровадити гостя з коша натщесерце? (П. Куліш).

4. Дурманити, п’янити (про пахощі, випари і т. ін.). Густий березовий дух дьогтю памороки забиває (К. Гордієнко); — Оці рожі в бутлі забили памороки,— сказав отець Мельхиседек (І. Нечуй-Левицький); // Знеболювати; приводити до втрати больових відчуттів. — Одразу не ковтай,— давали інструкції зцілителі,— а полощи зуб. Буде тобі дезінфекція .. А потім ковтнеш — памороки заб’є, і порядок (А. Крижанівський).

заби́ти [собі́] в го́лову що. Прийшовши до якихось переконань, поглядів, намірів і т. ін. (перев. неправильних), вперто дотримуватися їх. Він [Гриць] був не з тих, що, раз забивши що в голову, довіку тому слугують, готові стати проти всього світу за те, що вони думають, у що вірять (Панас Мирний); Ще забила [Горпина] собі в голову, що вже не побачить на цім світі сина (Грицько Григоренко).

би́́ти / заби́́ти триво́́гу. 1. Сповіщати про небезпеку. — Що ж це справді робиться? Діду Кузьма, чого ж ви стоїте, як сновида? Хіба вам повилазило?.. Бийте тривогу! (В. Кучер); Вартовий забив тривогу… Буде бій! (В. Сосюра).

2. Виявляти занепокоєння, тривожитися, хвилюватися. І хай колонізатор б’є тривогу — Хитається тюремних стін граніт (П. Дорошко); Тільки серце про щось заговорить і тривогу заб’є з глибини, коли мимо проходять шахтьори [шахтарі] і зникають у кліті вони (В. Сосюра).

забива́ти / заби́ти па́мороки кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось, вводити в оману. — Що ви, добродію, памороки забиваєте темним селянам! — вигукнув він із запалом до Барацького.— Самі поводитесь, як злодій, і хочете в своє злодійство селян вплутати (О. Слісаренко); [Морозиха:] Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім забило памороки. Жируєш ти! (М. Кропивницький); // Знесилювати фізично. Моя робота зовсім забиває мені памороки, бо дуже її багато (В. Самійленко); Хіба ж бідній жінці не заб’ють памороки? Як воно ж і курча, і кача, і порося, і теля... і натопи, і навари... (О. Ковінька).

2. тільки док., кому, безос. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Віталій вмить зустрів серед натовпу саме особу, яку уздріти хотів. Аж пекло Віталика, аж памороки йому забило від того, що він побачив (О. Гончар); Ось і Ковалиха поряд і зразу починає: — Чи мені памороки забило? Чи вже з розуму вижила? (С. Журахович).

3. Завдаючи ударів, побоїв, позбавляти кого-небудь розуму, притомності і т. ін. Там п’яний батько, .. прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця, геть заб’є йому памороки, навіки придуркуватим зробить (М. Коцюбинський); Я,— сказав Туркевич,— забив йому памороки, стукнув двічі по тім’ю (М. Рудь). па́мороки заби́то кому. Ех братчики! Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. Коли ж се в світі видано, щоб випровадити гостя з коша натщесерце? (П. Куліш).

4. Дурманити, п’янити (про пахощі, випари і т. ін.). Густий березовий дух дьогтю памороки забиває (К. Гордієнко); — Оці рожі в бутлі забили памороки,— сказав отець Мельхиседек (І. Нечуй-Левицький); // Знеболювати; приводити до втрати больових відчуттів. — Одразу не ковтай,— давали інструкції зцілителі,— а полощи зуб. Буде тобі дезінфекція .. А потім ковтнеш — памороки заб’є, і порядок (А. Крижанівський).

[аж] дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко).