забаламучений 1 значення

-1-
дієприкметник
(збитий з доброго шляху; одурманений) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний забаламу́чений забаламу́чена забаламу́чене забаламу́чені
родовий забаламу́ченого забаламу́ченої забаламу́ченого забаламу́чених
давальний забаламу́ченому забаламу́ченій забаламу́ченому забаламу́ченим
знахідний забаламу́ченого, забаламу́чений забаламу́чену забаламу́чене забаламу́чених, забаламу́чені
орудний забаламу́ченим забаламу́ченою забаламу́ченим забаламу́ченими
місцевий на/у забаламу́ченому, забаламу́ченім на/у забаламу́ченій на/у забаламу́ченому, забаламу́ченім на/у забаламу́чених