забаламутити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(збити з доброго шляху; одурманити) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив забаламу́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   забаламу́тьмо
2 особа забаламу́ть забаламу́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа забаламу́чу забаламу́тимо, забаламу́тим
2 особа забаламу́тиш забаламу́тите
3 особа забаламу́тить забаламу́тять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. забаламу́тив забаламу́тили
жін.р. забаламу́тила
сер.р. забаламу́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
забаламу́чений
Безособова форма
забаламу́чено
Дієприслівник
забаламу́тивши