скі́льки душа́ забажа́є (запра́гне, захо́че і т. ін.). 1. чия. Дуже багато, у великій кількості. [Юсуф:] В мене срібла-золота скільки твоя душа забажає. Я всю тебе обсиплю золотом, тільки будь весела! (І. Нечуй-Левицький).
2. чия і без додатка. Досхочу, без будь-яких обмежень. [Куче:] Там .. [у холодній] співайте собі.., скільки душа забажає (Леся Українка); Тут саме .. прийшла чутка, що .. дають там [в Сибіру] землі, скільки душа схоче (Грицько Григоренко); — Ти мені махорки дай, скільки душа моя потребує. Без махорки я не воїн (О. Довженко). — Гей, куме! — гукає Хома до Романа Блаженка.— Ходіть-но до мене персиків їсти. Їжте, скільки душа ваша запрагне (О. Гончар). скі́льки душі́ (ду́шеньці) забажа́ється. — Він [Захар] міг над нею [жінкою] куражитись, скільки душі забажається (Грицько Григоренко); Корова здоїлася без вибриків. Йонька продмухав у піні дірочку і цмолив, скільки душеньці забажалося (Григорій Тютюнник).