ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕперев. мн.,І́ГРАШКАрідше,ГУ́ЛЯ́НКАрідше,І́ГРИЩЕзаст.Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася [Василина], як десять літ пройшло від дитячих забав та грищ (І. Цюпа); Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Ганна Барвінок); Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Панас Мирний); Несподівано зав’язується гулянка у "верха" (С. Васильченко); Об’єднавши дітей цілого будинку, він вигадував усе нові й нові ігрища (Г. Епік).

ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕперев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕрозм., ГУЛЬБА́розм., ГУЛЬНЯ́розм., ПОГУЛЯ́ННЯрозм., ПОГУЛЯ́НКАрозм., ГУ́ЛІрозм., ГУ́ЛЬКИрозм., І́ГРИЩЕзаст.; МУЗИ́КИ (у супроводі музик); ВУ́ЛИЦЯзаст. (молодіжні розваги в селі). Грала музика, скликала молодь на гулянку (О. Копиленко); На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день? (С. Чорнобривець). - Матимеш час, то виходь до річки на гуляння (А. Шиян); Не ходила на грища, на вечорниці, як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани (Л. Яновська); [Терень:] У чому річ? Що за гульбище? [Прядка:] Та от лекції немає, ну, народ.. розважається (І. Микитенко); Скоро лише гульба розпочалася, пересунувся він незамітно до Докії (О. Кобилянська); Дівчата й парубій повіялись десь на гульню (Грицько Григоренко); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Ганна Барвінок); Вербівська молодь у літні святкові дні навіть під час жнив збиралась на гулі коло ставу (А. Іщук); Коби борше до неділі, підемо на гульки (коломийка); За мною Хлопці на ігрищах ходять юрбою (Я. Щоголів); Якби мені Черевики, То пішла б я на музики (Т. Шевченко); Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький). - Пор. вечорни́ці.

РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА[ВТІ́ХА], РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ[ВТІША́ННЯ], ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХАрозм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКАрозм., РО́ЗРИВКАдіал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); [Охрім:] І вигадають же чорт батька зна які виграшки - одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте,Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); [Кийок:] Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів - прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); [Олена:] Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, - се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).

ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕперев. мн.,І́ГРАШКАрідше,ГУ́ЛЯ́НКАрідше,І́ГРИЩЕзаст.Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася [Василина], як десять літ пройшло від дитячих забав та грищ (І. Цюпа); Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Ганна Барвінок); Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Панас Мирний); Несподівано зав’язується гулянка у "верха" (С. Васильченко); Об’єднавши дітей цілого будинку, він вигадував усе нові й нові ігрища (Г. Епік).

ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕперев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕрозм., ГУЛЬБА́розм., ГУЛЬНЯ́розм., ПОГУЛЯ́ННЯрозм., ПОГУЛЯ́НКАрозм., ГУ́ЛІрозм., ГУ́ЛЬКИрозм., І́ГРИЩЕзаст.; МУЗИ́КИ (у супроводі музик); ВУ́ЛИЦЯзаст. (молодіжні розваги в селі). Грала музика, скликала молодь на гулянку (О. Копиленко); На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день? (С. Чорнобривець). - Матимеш час, то виходь до річки на гуляння (А. Шиян); Не ходила на грища, на вечорниці, як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани (Л. Яновська); [Терень:] У чому річ? Що за гульбище? [Прядка:] Та от лекції немає, ну, народ.. розважається (І. Микитенко); Скоро лише гульба розпочалася, пересунувся він незамітно до Докії (О. Кобилянська); Дівчата й парубій повіялись десь на гульню (Грицько Григоренко); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Ганна Барвінок); Вербівська молодь у літні святкові дні навіть під час жнив збиралась на гулі коло ставу (А. Іщук); Коби борше до неділі, підемо на гульки (коломийка); За мною Хлопці на ігрищах ходять юрбою (Я. Щоголів); Якби мені Черевики, То пішла б я на музики (Т. Шевченко); Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький). - Пор. вечорни́ці.

РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА[ВТІ́ХА], РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ[ВТІША́ННЯ], ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХАрозм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКАрозм., РО́ЗРИВКАдіал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); [Охрім:] І вигадають же чорт батька зна які виграшки - одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте,Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); [Кийок:] Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів - прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); [Олена:] Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, - се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).