забава 2 значень

-1-
іменник жіночого роду
(населений пункт в Україні)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Заба́ва  
родовий Заба́ви  
давальний Заба́ві  
знахідний Заба́ву  
орудний Заба́вою  
місцевий на/у Заба́ві  
кличний Заба́во*  
відмінок однина множина
називний заба́ва заба́ви
родовий заба́ви заба́в
давальний заба́ві заба́вам
знахідний заба́ву заба́ви
орудний заба́вою заба́вами
місцевий на/у заба́ві на/у заба́вах
кличний заба́во* заба́ви*

Словник синонімів

ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕперев. мн.,І́ГРАШКАрідше,ГУ́ЛЯ́НКАрідше,І́ГРИЩЕзаст.Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася [Василина], як десять літ пройшло від дитячих забав та грищ (І. Цюпа); Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Ганна Барвінок); Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Панас Мирний); Несподівано зав’язується гулянка у "верха" (С. Васильченко); Об’єднавши дітей цілого будинку, він вигадував усе нові й нові ігрища (Г. Епік).
ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕперев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕрозм., ГУЛЬБА́розм., ГУЛЬНЯ́розм., ПОГУЛЯ́ННЯрозм., ПОГУЛЯ́НКАрозм., ГУ́ЛІрозм., ГУ́ЛЬКИрозм., І́ГРИЩЕзаст.; МУЗИ́КИ (у супроводі музик); ВУ́ЛИЦЯзаст. (молодіжні розваги в селі). Грала музика, скликала молодь на гулянку (О. Копиленко); На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день? (С. Чорнобривець). - Матимеш час, то виходь до річки на гуляння (А. Шиян); Не ходила на грища, на вечорниці, як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани (Л. Яновська); [Терень:] У чому річ? Що за гульбище? [Прядка:] Та от лекції немає, ну, народ.. розважається (І. Микитенко); Скоро лише гульба розпочалася, пересунувся він незамітно до Докії (О. Кобилянська); Дівчата й парубій повіялись десь на гульню (Грицько Григоренко); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Ганна Барвінок); Вербівська молодь у літні святкові дні навіть під час жнив збиралась на гулі коло ставу (А. Іщук); Коби борше до неділі, підемо на гульки (коломийка); За мною Хлопці на ігрищах ходять юрбою (Я. Щоголів); Якби мені Черевики, То пішла б я на музики (Т. Шевченко); Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький). - Пор. вечорни́ці.
РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА[ВТІ́ХА], РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ[ВТІША́ННЯ], ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХАрозм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКАрозм., РО́ЗРИВКАдіал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); [Охрім:] І вигадають же чорт батька зна які виграшки - одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте,Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); [Кийок:] Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів - прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); [Олена:] Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, - се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).
-2-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Заба́ва  
родовий Заба́ви  
давальний Заба́ві  
знахідний Заба́ву  
орудний Заба́вою  
місцевий на/у Заба́ві  
кличний Заба́во*  
відмінок однина множина
називний заба́ва заба́ви
родовий заба́ви заба́в
давальний заба́ві заба́вам
знахідний заба́ву заба́ви
орудний заба́вою заба́вами
місцевий на/у заба́ві на/у заба́вах
кличний заба́во* заба́ви*

Словник синонімів

ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕперев. мн.,І́ГРАШКАрідше,ГУ́ЛЯ́НКАрідше,І́ГРИЩЕзаст.Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася [Василина], як десять літ пройшло від дитячих забав та грищ (І. Цюпа); Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Ганна Барвінок); Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Панас Мирний); Несподівано зав’язується гулянка у "верха" (С. Васильченко); Об’єднавши дітей цілого будинку, він вигадував усе нові й нові ігрища (Г. Епік).
ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕперев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕрозм., ГУЛЬБА́розм., ГУЛЬНЯ́розм., ПОГУЛЯ́ННЯрозм., ПОГУЛЯ́НКАрозм., ГУ́ЛІрозм., ГУ́ЛЬКИрозм., І́ГРИЩЕзаст.; МУЗИ́КИ (у супроводі музик); ВУ́ЛИЦЯзаст. (молодіжні розваги в селі). Грала музика, скликала молодь на гулянку (О. Копиленко); На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день? (С. Чорнобривець). - Матимеш час, то виходь до річки на гуляння (А. Шиян); Не ходила на грища, на вечорниці, як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани (Л. Яновська); [Терень:] У чому річ? Що за гульбище? [Прядка:] Та от лекції немає, ну, народ.. розважається (І. Микитенко); Скоро лише гульба розпочалася, пересунувся він незамітно до Докії (О. Кобилянська); Дівчата й парубій повіялись десь на гульню (Грицько Григоренко); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Ганна Барвінок); Вербівська молодь у літні святкові дні навіть під час жнив збиралась на гулі коло ставу (А. Іщук); Коби борше до неділі, підемо на гульки (коломийка); За мною Хлопці на ігрищах ходять юрбою (Я. Щоголів); Якби мені Черевики, То пішла б я на музики (Т. Шевченко); Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький). - Пор. вечорни́ці.
РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА[ВТІ́ХА], РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ[ВТІША́ННЯ], ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХАрозм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКАрозм., РО́ЗРИВКАдіал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); [Охрім:] І вигадають же чорт батька зна які виграшки - одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте,Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); [Кийок:] Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів - прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); [Олена:] Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, - се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).